Адонірам науа Накагі

В замку роду Таракона

Сьогодні я вперше побачив, і познайомився з ішкраною князівства Дхіраґоні. Як тільки я побачив її обличчя я зрозумів, що вона моя обінрін. Я вирішив, що вона обов'язково стане моєю віріною, та ішкраною в моєму князівстві, яке має назву Еланнар. Стане вона моєю навіть не дивлячись на те, що мені доведеться ділити її з князем драконів, адже розлучень на Шиоффі майже немає, окрім окремих винятків. Але княжі сім'ї винятками бути не можуть, оскільки ми маємо бути прикладом для наших підданих, тому вступаємо у шлюб лише з істинною парою. Або після довгих років обирання достойної кандидатури на роль ішкрани або ішкрана, залежить від статі того, хто займає княжий трон.

Сама Еріка мені сподобалася, особливо своєю зовнішністю. По ній було видно, що вона ще молода, і їй тільки недавно виповнилося тридцять шість років. Але щоб вона мала більш суровий та серйозний вигляд, якою й повинна бути княгиня їй зробили макіяж, а також одяг підкреслював її значущість. Однак при спілкуванні з нею, Еріка здалася мені досить милою.

У своїх думках я почав називати її просто на ім'я, адже Еріка Лелафо обов'язково стане моєю віріною. Як прекрасно, що Дараявауш науа Таракона вирішив залишити їй її прізвище, і лише після нього додати статус і своє прізвище. До речі, зрозумів я що вона моя обінрін лише сьогодні, а не вчора через те, що її обличчя учора закривала фата, тепер я розумію чому наші предки вирішили на весілля своїм обінрін одягати фату, мабуть, теж чиясь наречена в день весілля виявилася одному з гостей обінрін, і щоб такого більше не було наречених почали закривати фатою.

У своє князівство я повернуся після завтрашнього дня порталом. А Еріка з Дараяваушем повинні проводжати всіх гостей рівних, чи вищих по статусу, тому після завтра вранці я викраду Еріку і мої слуги пронесуть її у великій скрині в мій замок. Я поки був на балу-святкуванні коронації, відтоді, як її побачив, почав розробляти план її викрадення, та ще й так, щоб ніхто нічого не запідозрив одразу, але досить швидко могли зрозуміти. А допоможуть мені в моєму плані, окрім моїх слуг, одна драконяча сім'я. І від нахлинувших на мене почуттів, від думки про Еріку, я промовив уголос:

- Скоро, Еріко, ти будеш у мене в замку, і станеш моєю віріною та ішкраною, звичайно не одразу, але скоро. Дуже скоро! - і в кінці я широко посміхнувся.