6

          Понеділок, як завжди важкий день. І ні для кого він не має винятків. Роман цілий день був зайнятий справами на роботі. Він був просто замучений. Робота сьогодні витягувала останні сили з чоловіка. Закінчення робочого дня було наче звільненням від чогось непосильного. І ніби то нічого надмірного не було. Все як завжди. Але щось таки тиснуло, особливо з середини. Він уже сів в машину. Раптом задзвонив телефон. Роман не очікував цього дзвінка. Це була Каріна. Дивно що вона взагалі може телефонувати. Вже кілька років як вони мало спілкуються. Ні, вони давно все для себе вияснили. Але тепер у кожного був свій шлях. Роман мав дружину, дім, роботу. Каріна будувала кар’єру на місцевому телеканалі. Їх, в принципі зовсім, ніщо між собою не поєднувало. Отже мусило щось таки статися. Роман відповів на дзвінок.

– Ти зараз з роботи?

– Звісно, а що?

– Підбери мене на четвертій тролейбусній зупинці. Треба поговорити.

              Це виглядало досить дивно. Що вона має такого розповісти. Чому саме сьогодні. Але попри все Роман вирішив зустрітися з нею.

          Справді на зупинці стояла Каріна. Видно, що чекала уже довго. Дівчина сіла в машину. Як виявилося – вона добре знала і Бодю і Іру. Вона хотіла на зло Романові закохати в себе успішного тоді Богдана. І цим самим довести собі щось. Але в процес вмішалася Ірина. Вона виявилася більш вправнішою і змогла набагато більше. Ірина на той час запропонувала Боді міцну дружбу і партнерство у ведені малого бізнесу. Разом вони (звісно за його рахунок) відкрили магазин. А от з Каріною все було інакше. Та це ще було не найгіршим з усього, про що розповідала Каріна. Зі слів дівчини виявилося, що Бодя не просто вів малий бізнес. Він робив різні махінації і афери. Він разом з Ірою прогримів на одній з таких «ігор». Люди, котрих вони намагалися «лоханути» виявилися дуже «плечистими». І вони дуже сильно «давили». Сума була доволі велика. Бодя виплатив якусь там частину. А так, як вона не змогла розплатитися і тому її «відправили» закордон, «відробляти». Ця інформація була моторошна. Роман ніяк не міг уявити собі всю цю картину. Його просто лякало від почутого. «Але як? – ніяк не міг зрозуміти чоловік – нащо їм цього було? Для чого?». Отже, Ірина нарешті розплатившись з боргами нарешті зможе з чистою совістю повернутися назад. Одне було не зрозуміло – а яким боком він до всього цього?

– Ну припустимо що все це так як ти кажеш – вів чоловік – але для чого тоді Бодя мене запрошував? Вся та розмова про інвестиції? Якось ніяк не можу скласти до купи.

– А ти сам подумай! – продовжила Каріна – думаєш вони змінилися після того? Ні. Просто видно що ти лох. От і хочуть тепер відбити втрачене.

– Ні ні ні.. не вірю! Ми ж друзі. і який сенс Боді мене обманювати. Ми ж всі тут в одній області. Тим паче, що я юрист. Все класно знаю, можу. Маю масу друзів де треба. Так що…

– Тоді що ти скажеш на це? – і вона показала романові фото на своєму телефоні.

– Це я побачила в Боді на компі випадково. І зробила фоточку. Він забув закрити свою переписку.

              Справді було цікаво. Це була переписка Боді, Іри і ще когось під дивним ніком «Бакі».

  Бодя відповідаючи на попередне повідомлення Ірини писав:

«– Я все зробив як і домовлялися. Він нічого не запідозрив. Бабки будуть нам капати як боржомі з крана)))))

– Добре. Молодець – відповідала Іра – А тепер дивися сюда. Я коли приїду то почну з ним фліртувати. Він же колись бігав за мною. Пам’ятаєш? Так от, треба його прив’язати по-повній…

– А як пояснити де ти і що робила – питав Бодя – Ну на випадок, якщо буде докопуватися

– Скажи, що я за кордоном в справах. Типу ти не знаєш що і до чого. Він не має знати правди ні в якому разу. Інакше все провалиться.

– Це все класно, але є одне але… – вступав в розмову незнайомець «Бакі» ».

                Отже, Каріна говорила правду. Значить, ці двоє хочуть його просто «розкрутити». Старі добрі друзі. з дитинства! І от так нагло і безцеремонно хочуть його лоханути. Але чому? Як це так? Роман був шокований. Він ніяк не хотів у це вірити. Але факти говорили інакше. Він не знав що думати. Важко описати стан, в якому зараз перебував Роман. Він просто був в шоці. Що ж тепер робити – стояло питання. Відкрито сказати щось, це б означало видати Каріну. А з іншого мовчати теж не вихід.

                Отже, це підстава. Але ж він так вірив. Заради чого? Це було і питанням і криком з середини. Роман більше не хотів нічого чути. Він довіз дівчину до її будинку і швидко повернув назад. В середині все перевернулося. Кращі друзі – зрадники. То кому вірити. Кому? Хто тоді не брехун? Кому тепер вірити? Роман не хотів повертатися додому. Чоловік був просто розбитий. «І що тепер? – питав сам себе – Як далі бути?». Але відповіді не було. Тай і відповідати йому ніхто не спішив. Бодя – кращий друг з дитинства, Ірина – краща подруга і його перша симпатія. Світ валився перед очима. Все, чим жив, в що вірив… Але було ще питання – хто той загадковий третій. «Бакі» – був цікавим співрозмовником. «Він» себе не видавав жодним чином. Так, ніби знав, що Роман це буде читати і не хотів, щоб той знав. Або це була дуже обережна особа, котра можливо переслідувала ще й інші плани. Але от які?

           Час все розставляє на свої місця. І як би хто не говорив і не ховався, він все одно його наздожене. І все що, було задумано таємно має виявитися. Всі фальшиві маски мають впасти. Якби того не хотілося. Така правда життя. Все, що отримало свій початок мусить рано чи пізно закінчитися. І від цього ще ніхто не втік. Так і з нашими справами. Все, що би ми не робили, має своє обмеження в часі.