Замість того, щоб відійти вбік або попросити мене зачекати, він просто прийняв виклик і розпочав розмову, не відводячи від мене очей. Мені аж ніяково стало від цього оцінюючого рентгенівського погляду, що я навіть голову опустила, роблячи вигляд, що щось читаю в планшеті.
– Привіт, Максе, – відповів Влад, знову набуваючи того самого розслабленого, маніпулятивного спокою. – Якраз думав про тебе. Чим зобов'язаний такій увазі посеред робочого дня?
На тому кінці щось швидко і напружено пробурмотіли.
– Ні, я зараз не в офісі, – чоловік повільно провів рукою по волоссю. Його тон став знущально-спокійним. – Я на побаченні з дівчиною.
Пауза.
– З якою дівчиною? – Влад усміхнувся дивлячись на мене своїм скануючим поглядом, у якому блиснули відверто диявольські вогники. – Зі своєю, Максе. А що, тебе лякає той факт, що в мене є стосунки?
З динаміка знову почулося приглушене, але явно невдоволене бурмотіння.
– Розслабся, – усміхнувся Влад, і ця усмішка була більше схожа на вишкір хижака. – Це серйозно. Настільки серйозно, що я обовязково через тиждень познайомлю вас. Бувай.
Не чекаючи відповіді, він різко натиснув на кнопку скидання і кинув телефон назад на столик. Потім знову звернув всю увагу до мене, ніби нічого не сталося.
– Оце так новина, – промовила я, іронічно звівши брови. – Я й не знала, що ви вже маєте стосунки. Можливо, мені варто скасувати зустріч з Оленою? Навіщо витрачати час моєї клієнтки?
– Не варто нічого скасовувати, Вікторіє, – відповів він рівним тоном, але в його очах стрибали насмішкуваті бісики. – Я просто сказав йому те, що він боявся почути. Мій брат вважає, що я не здатен на довготривалі зобов'язання.
– Треба ж! Чомусь я такої ж думки як і ваш брат. Просто морочите мені голову... Використовуєте неіснуючу жінку як зброю в сімейних суперечках? – уточнила я холодно. – Дуже зріло.
Влад несподівано знову розсміявся.
– Ви постійно намагаєтеся виховувати мене, Вікторіє, ніби пацана з задньої парти, – промовив він, піднімаючись із крісла. – Добре, ведіть мене на свій майданчик. Подивимося, чия витримка зламається першою. Але попереджаю, якщо Олена прийде туди в ельфійському плащі, я просто піду.
Спостерігаючи за тим, як він впевнено крокує в напрямку відкритого тиру, я розуміла лише одне, це побачення точно буде складнішим за попереднє. Але я не збиралася дозволяти цьому маніпулятору виграти.
– Ви б ще фрак надягли на стрільбу з лука, – оглянула я його піджак із легким докором. – Для активного відпочинку варто вдягатися у спортивному стилі.
Крецу зупинився, підняв брову і мовчки скинув піджак та простягнув його мені, ніби я була його дівчинкою на побігеньках, що буде носити речі.
– Так Вам подобається більше?
– Та мені все одно, навіть якщо б ви були в балетній пачці. Просто я попереджала вас про спорт клуб і можна було включити логіку та провести паралелі з місцем події та відповідним одягом.
– Я в зручному одязі, Вікторіє, – заперечив Влад, розправивши плечі. – І піджак аж ніяк не завадить мені влучити в ціль.
– Йдіть вже, пане Крецу. І сподіваюсь на вашу відповідальність. Приємного побачення...
#44 в Жіночий роман
#117 в Любовні романи
#53 в Сучасний любовний роман
від ненависті до кохання, фіктивний шлюб, протистояння характерів сильні почуття
Відредаговано: 20.11.2026