Три побачення з мільярдером

Розділ 10

З динаміка смартфона пролунав низький, відверто задоволений сміх. Крецу явно насолоджувався моєю вимушеною паузою після його раптового вибачення.

– Ні, Вікторіє. Я просто визнаю, що трохи перегнув палицю з тим кривавим стейком і монологом про задушливі краватки, – його голос звучав розслаблено, але з тією фірмовою ноткою нахабної провокації. – Але ж погодьтеся, ваша ідеальна кандидатка була нестерпно прісною. Я б точно заснув ще до подачі десерту, якби не вирішив трохи розважитися.

– Марина поводилася бездоганно, – відбила я миттєво. – Вона діяла суворо за протоколом. А от вам явно бракує елементарних манер. Ви поводилися так, ніби вас вперше в житті випустили в люди.

– Зате я вмію вчасно визнавати свої помилки, – легко парирував Влад. – Сподіваюся, ви не тримаєте на мене зла за цей маленький саботаж. Знайшли вже наступну, яка побіжить до виходу від мого жахливого характеру?

– Знайшла. І не побіжить! Її звати Олена, і вона керує мережею приватних клінік. І повірте, вона з радістю пропише вам кінську дозу заспокійливого якщо ви спробуєте провернути свої дешеві фокуси ще раз.

Влад знову тихо розсміявся, і я прямо побачила, як він зараз усміхається, демонструючи свої фірмові ямочки на щоках.

– Керує клініками? Сподіваюся, не психіатричними? Звучить як виклик. Знаєте, Вікторіє, що мені насправді найбільше сподобалося сьогодні ввечері? 

– Мене не цікавлять ваші специфічні вподобання.

– Те, як ви увірвалися до залу, – продовжив він, ніби я нічого й не казала. – Зла, рішуча, готова розірвати мене на шматки за порушення ваших дорогоцінних правил. Вам надзвичайно личить бути живою, Вікторіє. Набагато більше, ніж ховатися за своїми ідеальними графіками та строгими костюмами.

Я відчула як від його слів піднімається нова, гаряча хвиля роздратування. Цей нестерпний маніпулятор спочатку вибивав ґрунт з-під ніг несподіваними вибаченнями, а потім нахабно, без стуку ліз у мій особистий простір.

– Готуйтеся до другого побачення, Владиславе. І запам'ятайте одну річ, цього разу я особисто контролюватиму кожен ваш крок. Я не дозволю зіпсувати мою роботу. На добраніч.

Не чекаючи на його чергову саркастичну відповідь, я рішуче натиснула на скидання виклику. Екран згас, але внутрішня напруга нікуди не зникла, осідаючи десь під ребрами. Крецу щойно яскраво довів, що вміє віртуозно змінювати тактику прямо на ходу, і від цього усвідомлення він ставав лише небезпечнішим суперником.

 




Поскаржитись на передплату




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше