11. Розділ

Дні протікали у веселій, перед святковій атмосфері. Вже за п'ять днів буде Новий рік, а до нього ще треба підготуватися!

Флора, хоч і перебувала іноді у своїх тяжких думках, швидко поверталась на землю, як тільки хтось з сім'ї був поруч. А її намагались не залишати наодинці.

Курт якось непомітно перетік з посади "професора" до посади близької людини. Сім'ї. Як виявилося, у тяжкі хвилини та у щасливі миті він залишається поруч підтримуючи чи розділяючи свято на двох. На відміну від Алекса...

Про нього вона намагалася не думати та навіть не згадувати. Надто боляче. А зараз не час опускати руки та рюмсати, попереду веселі свята і вона вирішила відсвяткувати їх на всі сто!

Так вона думала до тих пір, доки Курту на електронну адресу не прийшло запрошення, яке він сам не очікував. Про це вона дізналась тільки потім, коли побачила блідого як мрець Курта, що відмахнувся від ноутбука так, немов той був отруєною змією.

Флора підійшла та зазирнула через його плече, побачивши лист із запрошенням на весілля. Все як у всіх, що ж так налякало його.

- Моя молодша сестра запрошує мене на своє весілля. - Безбарвним голосом мовив він, неначе ще сам не звикся з цією думкою. Немов тільки зараз дізнався, що в нього взагалі то є сестра.

- Так це ж чудово! Коли саме?

- Ти не розумієш. - Після Різдвяної прогулянки звертатись до неї на "ти" стало чимось звичайним.

- Коли я востаннє бачив їх, Лорі було 14, а Віллі 10. Я не зв'язувався з сім'єю відколи пішов з дому! А мені тоді було 17! - Він закрив обличчя руками. - Я вже знаю через знайомих, що ще десять років тому, одружилася Лорі, вона знайшла собі звичайного хлопця і зараз вже має дев'ятирічну доньку. І я не маю жодної гадки, навіщо мене запросила Віллі.

- Можливо вона хоче знову почати з тобою розмовляти? Об'єднати сім'ї.

- Батьків я ніколи не пробачу. - Відрізав Курт, але потім зм'якшився. - Коли я востаннє гостював вдома. Це був випускний клас, я готувався отримати атестат з відзнакою. Я був кращим учнем у всій академії, але їм все було мало. Вони сказали, що ані вченим, ані музикантом мені не бути. Таким як я доля одна - працювати під крилом батька, просуваючи прізвище. - Виплюнув той. - Я не хотів бути тінню своїх батьків, які нічого не зробили, за для того, щоб я виріс тим - хто я є. Я сказав, що стану великою людиною і без їхньої допомоги, вони були не згодні з жодним моїм словом. Ми сварилися до хрипоти. 

- Вони гарчали: коли я збирав речі, одягався і навіть коли вже сів у таксі. Мені було 17... Коли сестри повернулися додому з прогулянки, мне вже не було. Не маю жодної гадки, що вони їм про мене наплели. - Фиркнув Курт та змовк. - Я не знаю, що робити... Усе дитинство я дуже любив гратися з Віллі, улюбленицею завжди була Лорі, тому ми з Віллі майже увесь час проводили разом, а потім мене відправили вчитися. Та навіть тоді коли я повертався ми й надалі мали спільну мову. Напевно Лорі любили через те, що на відмінну від нас вона була схожа на батька й мати, в ми пішли у дідуся з бабусею. Наших фотографій ніколи не було в альбомах. Неначе ми не існували у цій родині.

- Боже. Я й подумати не могла, що все настільки запущено! Якщо не хочеш, то звісно не їдь!
Курт замислився, а потім вимовив.

- Якщо я прийму запрошення, то тобі теж потрібно буде летіти. У самісіньку Німеччину, ти ж не забула?

- Не забула, я завжди мріяла подорожувати. Чого ж не почати з Німеччини. - Потиснула вона плечима променево усміхаючись йому. Курт ще хвилину промовчавши мовив.

- Я хочу побачитись з сестрою! І жодні батьки мені не завадять, якщо звісно ти не проти?

- Хоч на край землі. - Засміялась Флора трошки штовхнувши його ліктем. На кімнату лягла приємна тиша, в потім Курт неочікувано вигукнув.

- Білети моїм коштом. - Швидко мовив він блискавично тікаючи від неї. Вона як тільки зрозуміла його слова помчалася за ним.

- Я що бідна сирітка!? Що ти за мене платиш де тільки можна! На себе витрати краще! Дай тільки наздоганю! - Загрожуючи прошипіла вона кидаючи кудись у його сторону свій капець. Курт вправно маневрував сховавшись за диваном.

На повороті він ледве не врізався в Лару, але завчасно завернув.

- Що тут коїться?!

- Твоя сестра сказилася! Хоче мене вбити за те що я заплачу за її білети та проживання у Німеччині!

- ЯКЕ ЩЕ ПРОЖИВАННЯ!? - Неначе грім серед ясного неба пролунав її голос над вухом. Вона наздогнала його.

Поки вона сварилась і доводила докази своїх фінансових можливостей, він роздивлявся візерунок на стелі.

- ВИ ВЗАГАЛІ МЕНЕ СЛУХАЄТЕ?! - На саме вухо гаркнула йому Флора.

- Я проживав у вас три дні без орендної плати, тож маю право відплатити тим самим.

- Це не рівноцінно! Ви розтринькувач!

- Навіщо ще мати гроші, якщо не можеш їх витрати заради щастя та емоцій близької людини. Сама ж казала, що мріяла подорожувати, а найкраща відпустка - за кошт іншої людини!

- Вам, що гроші немає куди витрачати?

- Немає. А, я згадав дещо ще! - Усмішка заграла на його обличчі коли він мовив. - Сьогодні нам ще треба придбати класичний одяг, щоб постати перед ними гарними.

- Та ви!

- Про що ви взагалі сперечаєтесь!? - Не витримала Лара, яка стояла неначе між двох вогнів.

- Мене запросила молодша сестра на весілля яке пройде 29 грудня, а це значить у нас два дні на все про все! А твоя сестра не хоче, щоб я оплачував всі витрати на подорож!

- Я і так вам винна за ремонт кабінету!

- Він вже ремонтується, можеш за нього забути.

- А що сталося з кабінетом? - Спитала Лара роздивляючись як сестра почала червоніти.

- Ну вона підірвала мій кабінет, але його вже ремонтують.

- Ви ще кажете, що я буйний підліток. - Засміялася Лара. - А мені можна поїхати з вами?

- В інший раз.

- Ага, так завжди кажуть, щоб відмахнутись.

- Ця подорож випадає на сімейні свята. Якщо твої батьки будуть згодні я можу звозити вас усіх у Німеччину на літніх канікулах.