2. Розділ

Флора, відчувала себе винною. Хоча, це не вона була тією людиною, що змусила її інтровертного професора з’їхатись з зовсім незрозумілою студенткою, яка завжди псувала його життя, але все одно слідкуючи за тим, як він складає свої речі та ходивши за ним хвостиком, вона відчувала себе зовсім збентеженою.

– Присядь на диван, мені вистачить простору для безпечного переміщення. – Сухо відрізав він проходячи повз неї. Вона скрипнула зубами, ну от чого він постійно поводиться так холодно та сухо!

Його квартира була звичайною та не дуже обставленою. На широкому столі стояв ноутбук, на спинці стільця залишилась одна з його сорочок. В кімнаті було все так, як він залишив.
Її речі вони вже зібрали та перенесли до нової квартири, вчені вирішили, що оселити їх в зовсім новій квартирі - це гарна ідея. Тепер потрібно переживати всі дива переїзду! А їх було, ой як багато…

Стоячи на порозі нової квартири, вони з сумом дивились на складені речі, які знову потрібно розкласти й не посваритись в процесі поділу території! Флора почула його тяжкий подих і побачила, як він узявши себе в руки мовив.

– Давай об’єднавши зусилля швидко здихаємося цієї справи та нарешті завалимось відпочивати, а вже завтра, – дякувати богу вихідний, - обговоримо всі інші питання та може встановимо графік дій? – Він повернув до неї голову припіднімаючи брова.

– Я усіма руками «за»!

– От і гарно! – він засукавши рукава увійшов до квартири.

Сказати, що вони заморились – це нічого не сказати. Коли більшість речей було розпаковано, то вперше за день, були відкриті двері в спальню. І о диво, ліжко було одне. Флорі було навіть смішно дивитись, як у професора Герлінга від напруги за день вже око сіпалось, а руки вже шукали номер телефона того кому спав на думку той жах, що вони зараз роздивляються.
Суперечки нічого не дали, а спати з кожною хвилиною хотілось все нестерпніше.

– Я просто вляжусь на підлогу, або на диван, що стоїть у вітальні. Там наче не три метри стіна. – Курт залишив її сидіти на ліжку, а сам зайшов за стіну, але майже одразу повернувся. В грудях нестерпно тягнуло. – Ця розумна зараза, що оселилась в нас, прохавала, що таке стіни. – Пробуркотів Курт. Флора тільки засміялась від його слів.
З підлогою було так само, зв’язок розцінював ліжко, як стіну не даючи навіть влягтись на ярус нижче.

Курт не розумів, як це працює, коли він присідає, то такого не стається, а тут прям хоч за голову хватайся. На годиннику друга година ночі, а в кімнаті досі горить світло. Одне ліжко, дві подушки та одна ковдра, яка навіть не гріє взимку, а на дворі вже наближаються часи Різдва!
Курт різко піднявся наче, щось згадавши. Швидким кроком пройшовшись до своєї валізи, він дістав два теплих та товстих пледа, про які він зовсім забув. Повернувшись він протягнув їй один зі згортків.

– Це частково вирішить нашу проблему, ліжко велике отож ми зможемо розміститись на ньому не бентежачи один одного, а різні пледи допоможуть мати хоч якийсь особистий простір. – Вона тільки хитнула головою погоджуючись.
За цю ніч Флора на собі відчула, що таке безсоння. Курт постійно рухався та ніяк не міг заснути, щоб не робив. Через це в нього ще більше розболілась голова, перекриваючи будь-які шляхи до такого живильного зараз сну. А заснув він вже перед світанком, коли сонце вже почало пробиватись скрізь штори.

Тож нікого не здивувало те, що прокинувся він без будильника о другій годині дня. Ранок для нього був веселий. Ще не налагодивши зв’язок зі всесвітом, Курт сидів та часто кліпав намагаючись не заснути вислуховуючи гнівну тираду, яку підготувала Флора.

– Я розумію твій гнів та емоції, тільки не розумію, що ти від мене хочеш? – його голос був дуже хриплий після ночі. – Я нічого не можу зробити зі своїм безсонням, на мене навіть снодійне не діє! – він потер обличчя долонями. – Якщо я вляжусь прогавивши момент жаги сну, то засну тільки під ранок. А я пропускаю його дуже часто, через роботу чи справи.

– Тепер я розумію, чого у вас така мігрень. – Пробуркотіла вона, обурено дивлячись на нього. – Якщо вам себе не жаль, то хоч мене пожалійте! – Флора окинула його холодним поглядом.

– Я спробую щось з цим зробити, але не обіцяю, що стане краще. – Курт піднявшись широко позіхнув та потягнувся. – Щоб згладити цей мій недолік, можу запропонувати приготувати сніданок? – Він дивився, як за ним у сторону ванної кімнати йде обурена дівчина.

– Це буде гарно. – Флора подивилась на нього та внутрішньо видихнула« Хоч тут готувати одразу не треба».

Вона слідкувала за тим, як він голиться та чистить зуби, вкладає волосся та роздивляється синці під очами. Виявляється навіть йому не подобається, це доповнення його портрету! Задивившись вона не одразу помітила, що він вже закінчивши рутину чекав на неї, а вона зовсім по смішному завмерла з зубною щіткою у роті!

Швидко закінчивши вмивання, вона намагалась не дивитись на його насмішливе обличчя.
На кухні він всадив її за стіл, а сам закатав рукава домашньої сорочки.

– Що б ти хотіла на сніданок? Яєшню? Салат? Млинці? Мафіни? – Перелічував він.

– А що з цього ти можеш приготувати? – вона з невірою дивилась на нього та навіть не помітила як перейшла на ти, а потім схаменулась. – Вибачте за грубість.

– Я вважаю, що можна не зберігати між собою звертання на «ВИ». Все одно нам розділяти побут. А на твоє питання… Я вмію готувати все, що назвав та навіть більше. Тож твої побажання? – Він почесав гладку щоку.

– Якщо можна, я хотіла б млинці та каву.

– Як скажеш. – Було єдине, що він відповів.
Руки з точністю науковця замішували тісто. Складалось враження, що він робив особливо небезпечний експеримент, а не готував млинці.

– Як ви, тобто ти дивишся та те, щоб обговорити деякі нюанси побуду?

– Питай, - знову односкладна відповідь.

– У тебе є якісь пагубні звички?

– Немає, ну якщо не враховувати безсоння. – Курт не стримав смішку. – Як ти дивишся на розділення обов'язків по хаті? – спитав вже Курт. Флора внутрішньо зморщилась і понадіялась, що це «розділення» не буде 90/10.