38.2

Аула сиділа у своїх покоях, міркуючи над стародавнім ритуалом, який вони провели разом з Уккою в лянсіданському лісі, поряд із Сухим руслом, коли Кора, без стуку відчинивши двері, вигукнула, що Сайм в'їжджає у двір разом з якоюсь красивою чорноволосою дівчиною.

У першу мить Аула злякалася. Вона  негайно зрозуміла, що Сайм привіз Іві. Але навіщо? Вирішив зробити з неї заручницю чи сам не встояв перед красою та жіночими чарами чужої коханки?

Аула вибігла з кімнати і, у супроводі Кори, квапливо попрямувала назустріч синові.

Іві з цікавістю та захопленням розглядав величезний будинок і площу за ним. Далі, в легкому ранковому тумані виднілися контури міста, яке здалося їй просто чудовим.

Слуги одразу кинулися до них, узяли коней під вуздечки.

Сайм спішився першим і подав Іві руку. Зітхнувши, вона оперлася на його руку, і їй здалося, що все ще можна повернути.

Іві взяла з собою з дому трохи речей, – Сайм переконав її, що все необхідне вона отримає в Етеляні. З коштовностей взяла лише кільце,  колись подарувано батьком і не віддане за борги, а все, що дарував Теумар, вона  залишила в Сетао.

Втім, за речами завжди можна повернутися, шлях не такий уже й далекий, та пролягає гарними, тихими місцями…

Сайм побачив матір, що з'явилася біля входу в будинок і жестом покликав Іві за собою.

Аула чекала мовчки, схрестивши руки. За її спиною, в глибині коридору маячила постать Кори.

– Матінко, – сказав Сайм з легким поклоном, – вітаю тебе. Це Іві, матінко.

– Іві? – Аула перевела м'який погляд на обличчя дівчини.

Іві спалахнула і теж склонила голову в знак поваги.

– Так... Вона втомилася і, напевно, хоче прийняти ванну, переодягнутися... А я піду з тобою  і відповім на всі твої запитання.

Кора відразу виринула з півтемряви і простягла Іві руку.

– Ходімо, люба, я подбаю про тебе…

– Іди сміливо… – посміхнувся Сайм, – ми побачимося трохи пізніше, за сніданком.

Всю дорогу, від Кам'янистої рівнини до міста, Сайм розмірковував, чи сказати матері правду відразу чи зробити сюрприз? Він уявляв, наскільки зрадіє Аула, дізнавшись про його одруження.

По поглядах, які вона на нього кидала, він здогадувався про ті тривожні сумніви, що гризли  її душу.

– Ні, мамо, Іві не подруга, не коханка, і тим більше – не заручниця. Вона знає, хто я і поїхала в Етеляну з доброї волі, довірившись власним почуттям, – говорив Сайм, піднімаючись з Аулою сходами.

Йому хотілося скоріше змінити запорошений одяг і наказати слугам приготувати все для того, щоб Мер’яті було в його кімнатах спокійно і зручно.

Сайм не сумнівався, що завтра прокинеться поряд із нею, з коханою. Ізенару дочка зараз не потрібна, він її навіть не впізнає, а йому без Мер’яти і дихати неможливо.

–  Перш за все поговоримо про Айну, – сказала Аула, – Все набагато серйозніше, ніж ми припускали.

– Ми поговоримо, але трохи пізніше, –- відповів Сайм, з усмішкою дивлячись на Аулу, – я трохи знаю про це. Але тепер я чекаю на когось і не хочу починати розмову без неї. Вона незабаром буде тут. Їй, на жаль,  довелося затриматись.

 – Вона?

–  Так, матінко. Я зустрів її в Сетао. Ми обмінялися клятвами перед богом Вогню.

– Ти одружився з нею? – жахнулась Аула.

– Так! Але прошу, повір мені і наберись терпіння... Ти скоро  про все дізнаєшся.

Аула не могла не відчути зміни, що трапилася з її сином. Їй не подобалася ця загадкова усмішка, що блукала на його красиво окреслених губах, цей азарт, що горів у його сіро-блакитних очах. Сайм закохався, і тільки сліпий цього  б не помітив! Але він не лише закохався, він ще й завів від матері таємниці. Аула була мудра, тому не стала чіплятися до сина з розпитуваннями та розмовами.

Укка сказала, що ритуал призову родової сили необхідно повторити тричі, тільки тоді можна сподіватися на допомогу. І тут вона згадала, що забула спитати про Лемі. Чому він не приїхав разом із ними? Може, затримався на прохання Сайма поряд з тою, що має ось-ось прибути до Етеляни, як повноправна господиня володіння?

Умившись і переодягнувшись, Сайм вийшов у залу. Спритна служниця вже почала прибирати його кімнати, готувати все до приїзду Мер’яти. Сайм наказав їй розставити квіти, перестелити білизну, змінити деякі меблі на більш витончені.

Кора, зустрівши його  в коридорі, сказала, що Іві прилягла ненадовго відпочити і, здається, глибоко заснула.

– Тоді не буди! – попросив Сайм. – Вона поїсть, коли прокинеться…

– На кого ти чекаєш? Це правда, що ти одружився? – хитро примружившись, запитала нянька.

– Правда! Ти скоро все дізнаєшся! –  відповів Сайм.

– Не хвилюйся, вона не стане тобі тягарем, – запевнив її Сайм, – Обіцяю, ти полюбиш її не менше, ніж Айну…

– Подивимося, подивимось…. – буркнула Кора.

– Прошу тебе, займись поки що Іві…