Розділ 31.1

Будинок Іві, хоч і був спокійний і затишний, все ж таки не міг стати надійним притулком для закоханих, бо не годився для виголошення клятв  та проведення ритуалів.

Ліс, що розкинувся на берегах вузької швидкої річечки, яка огинала місто, бачився Сайму і Мар’яті  більш зручним  місцем, де можна здійснити всі необхідні  таємні обряди.

Перед тим, як піти з дому, Мар'ята розбудила Ройкуса і попередила, що хоче трохи прогулятися околицями. Сайм чекав на неї в тіні воріт.

Вірний слуга зголосився супроводити її, але Мар'ята дала зрозуміти, що це зайве, а Ройкус не звик обговорювати рішення господині. 

Іноді пані сама просила його бути на прогулянках, але так, щоб вона його не бачила і не чула, і тоді Ройкус обережно крався позаду, намагаючись не видати себе жодним звуком, і не заважати дівчині  насолоджуватися самотністю…

Мар'ята, за звичкою накинула на голову капюшон плаща, але скоро зрозуміла, що це зайве. Всі жінки,  яких вони з Саймом  зустріли  на вулицях міста, поводилися розкуто, без жодного сорому.

У святкову ніч   багато чого дозволено, тому    мешканці  і гості користувалися цим правом безсоромно – як жінки,  так і чоловіки.

Міська площа, на якій вдень проходив ярмарок, тепер уся блищала, переливався золотим світлом бездимних смолоскипів і свічок, укладених у перламутрові, стійкі до вогню, кришталеві кулі, розвішані на зразок гірлянд.

Посеред площі вже встановили високий дерев'яний настил-трибуну, прикрашений вінками, оберемками квітів і невеликими світильниками. 

На цю трибуну завтра  підніметься нинішній правитель міста і  буде розмовляти  з людьми, а потім рада старійшин вирішить, чи гідний він залишитися при владі на наступні три роки.

– Мені завжди дуже хотілося побувати на ярмарку та на виборах нового глави! – сказала Мар'ята, просовуюючи свою руку в руку Сайма і кладучи маленьку вузьку долоню на його зап'ястя, – шкода, що ми не зможемо залишитися... Але я розраховую виїхати завтра після полудня, коли спека трохи спаде. Не хочу залишати  Лянсіду та батька без нагляду. Укка – надійна хранителька, але моє серце все одно турбується.

–  То ми знову розлучимося? – спитав Сайм

Думка про розлуку приводила  його у відчай  немов хлопчика, який страждає від першого великого кохання.

– Ні, ми відвеземо Іві до твоєї матері, а самі поїдемо в Лянсіду. Удвох. Я представлю тебе як свого чоловіка. Навіть, коли батько одужає, він не посміє розірвати наш союз, скріплений клятвою перед богом Вогню.

У Сайма не було приводу заперечувати Мар’яті. Її  плани здавалися йому розумними. Він уже встиг оцінити владну вдачу своєї обраниці, але це його аж ніяк не лякало. Він сподівався, що зможе переконати її в тому, що Іві і Теумару варто дати шанс залишитися разом. Небезпечно втручатися у долю близьких людей проти їхньої волі  – цей урок вождь Етеляни засвоїв міцно.

Парочка, що сховалась у тіні торговельного навісу на краю площі, привернула його увагу, а коли Сайм зрозумів чому, то смикнув Мар’яту вбік, за товстий стовбур дерева, де в непроникній темряві ховалися лавки для охочих насолодитися відпочинком під розлогими кронами старих дубів.

– Що трапилося? – прошепотіла Мар'ята.

– Бачиш тих двох? – весело спитав Сайм.

– Бачу… Але вони цілком пристойно поводяться! – відповіла Мар'ята з сміхом.

– Не в цьому справа! Це Лемі – наречений Айни! Ми разом приїхали... Я думав, він у готелі, місця собі не знаходить від хвилювання, а він тут, на святі розважається!

–  І що? Сьогодні така ніч... Напевно, це краще, ніж страждати, розуміючи, що від тебе все одно нічого не залежить! – трохи подумавши, розважливо промовила Мар'ята, – кожен переживає   неприємності по-своєму…

Сайм знизав плечима.

– Мені його не судити… Наші жінки та чоловіки однаково вільні. Не можна зближуватися до весілля, але це правило поширюється лише на заручених з дитинства, що належать до родин вождів або старійшин. Пристрість без клятви може накликати лихо на весь рід і на дітей, тому традиції вшановують… Я впевнений, що Айна та Лемі навіть торкатися одне одного не сміли. Мені їхнє кохання здавалося таким чистим і прекрасним…

– А що буде, якщо Лемі дізнається, що його наречена зараз з іншим, хай і всупереч своєї волі? – запитала Мар'ята.

Щось у її безтурботному голосі насторожило Сайма. Вони разом так недовго, а Сайму уявлялося, що він знає її все життя, і тому він був впевнений: его кохана  нічого не каже просто так.

– Про що ти? – спитав він, дивлячись на Мар’яту лагідно  але підозріло.

– Я захоплена відвагою та красою твоєї сестри. Вона б стала набагато кращою дружиною, ніж Іві, – м'яко промовила та, – я бачила блискавки, що спалахували  між Айною та Теумаром, коли вони сварилися і бажали один одному різноманітних бід!

– Не знаю, люба, –  Сайм з ніжністю, привернув її голову до своїх грудей, – я хочу лише, щоб Айна здобула щастя, якого я ледве її не позбавив.

– Не звинувачуй себе… Так було зумовлено, тому так і сталося! Якби це не сталося, то й наші шляхи не зійшлися б…

Поцілунок заглушив її слова.