18.2

– Буде виконано, пане! – сказав господар із поклоном і все ж наважився спитати: –  А ви вперше в нашому місті?

– Вперше!

–  Хочете щось придбати для себе? – негайно пожвавішав господар, – У Сетао чудова зброя, коні, дорогоцінні прикраси…

 –  Може потім, –  ліниво відповів Сайм.

– Звертайтеся безпосередньо до мене, якщо виникнуть питання, – промовив господар із важливістю, – Моє ім'я Гроун. Ще у нас тут подають сніданок та вечерю, це входить у вартість кімнат, – додав він, ховаючи золото в поясну сумку і простягаючи ключі Сайму.

Сайм кивнув і, трохи примружившись, глянув у блідо-блакитні, трохи витрішкуваті очі Гроуна.

– Відпрчивайте! – привітно посміхнувся той і спиною позадкував до виходу.

Друга кімната, призначена для Лемі, розташовувалася за дверима і була не менш зручною та просторою.

– Але відпочивати  нема коли! –  сказав Сайм, відсмикуючи штору, щоб впустити всередину ще більше ранкового світла.

– Чи буде вона сьогодні на ярмарку? – Запитав Лемі, окинувши вузьке ліжко біля стіни зневажливим поглядом.

– Її мати Нія торгує на ринку всякіми травами та цілющими зіллями. А травників у Сетао на пальцях можна перерахувати... Спокусимо її грошима...

– Травниці прозорливі. А раптом учує вона каверзу? – стурбовано запитав Лемі.

– Не встигне. Потрібно діяти дуже швидко. Треба  вже сьогодні мені побачити цю дівчину…

– Чи вдасться затуманити їй голову?

– Напевне! – Сайм напружено прикусив губи, – Спершу треба її побачити.

– Сподіваюся, все це допоможе нам повернути Айну! – тихо відповів Лемі, стримуючи сумне зітхання.

– Ми повернемо її, не сумнівайся… – ховаючи очі, пробурмотів Сайм.

Щойно мова заходила про його сестру, Сайму нестерпно хотілося встромити кинджал у серце самому собі, щоб воно нарешті перестало боліти.

Айна снилася йому ночами. Снилося, ніби вона стоїть далеко, у тіні і дивиться на нього зі зневагою. І Сайм уві сні падав перед нею на коліна і, не сміючи наблизитися, з благанням простягав кинджал, щоб Айна сама встромила гострий клинок йому в груди.

Лемі ледве погасив лють, що спалахнула в очах.

Першого дня після викрадення він, прийшовши до тями, негайно збирався мчати в Лянсіду, щоб викликати Ізенара на смертельний поєдинок.

Лемі метався в гарячці, а Сайм, неймовірно страждаючи, ні на крок не відходив від друга і промивав рану, що кровоточила, цілющими травами.

Він і уявити боявся, на що міг наважитися Лемі, якби дізнався, що це саме завдяки Сайму його кохана опинилася в неволі у ворога. І хоча Аула запевняла, що Айні поки нічого не загрожує, говорила так переконливо, що навіть Лемі їй повірив, – тривога, немов отруйний черв'як, продовжувала пожирати душу Сайма.

Першим поривом молодого вождя було бажання захопити цю Іві в заручниці і виставити Теумару умову, але Аула відмовила сина від такої шаленої витівки, яка могла б призвести до краху всіх сподівань і надій. Мудра жінка нагадала Сайму, що він віддав сестру з доброї волі, тому й діяти треба дуже хитро і обережно, інакше можна накликати лихо в рази страшніше за, що є тепер.

Залишивши дорожні плащі в кімнаті і міцно замкнувши двері, Сайм і Лемі спустилися вниз, у невеликий жаркий зал, обставлений довгими дерев'яними столами, поверхні яких старанно шкребла щіткою пишнотіла, чорнокоса дівчина.

– Може справді випити по ковтку вина? – промовив Сайм, роздивляючись виставлені на поличках, запилені, з темного скла, пузаті пляшки.

Дівчина повернулася до них боком, показуючи рум'яну щоку і пишні груди, обтягнуті ліфом сукні, після чого метнула на Сайма вбивчу стрілу пристрасті з-під довгих вій і навмисне, щоб привернути увагу нових постояльців, змахнула на підлогу піднос, Неначе ненароком.

– Не відмовлюся… – відповів Лемі, ковзнувши по служниці байдужим поглядом, – але не впевнений, чи доречно тепер…

– Твоя правда! – погодився Сайм, навіть не подивившись у бік чорнокосої. – Спробуємо місцеве вино увечері…

Вони вийшли надвір і швидко рушили у бік міського ринку.

Місто оживало, і на вулицях з'являлося все більше і більше різноманітно одягнених людей. Багато хто з них теж прямував до ринку.

– Мати сказала, що ця Нія – чи не єдина, хто продає трави і всякі склянки з зіллями, – сказав Сайм, напустивши на себе пустий вигляд, а насправді – уважно вивчаючи обличчя жінок, які стояли за грубо збитими дерев'яними прилавками, в тіні  навісів від дощу та сонця. Поруч із деякими з них, на простягнутих між опорами прилавків мотузках, висіли акуратні пучки висушених трав.

– Дивись, тут багато таких! – тихо промовив Лемі.

– Знайдемо!

Не поспішаючи, розглядаючи товари, йшли вони повз ринкові ряди.

Їхню увагу привернули кинджали, викладені на щільному, темно-зеленого кольору, сукні.

Сайм провів пальцем по лезу одного з них і хмикнув.

– Куплю мабуть! – сказав він, беручи кинджал у руки і розглядаючи кістяну рукоять, на якій був зображений кудлатий вовк Кам'янистої рівнини, що стояв на вершині валуна і, задерши морду,   вив на  повний місяць.