4.2

Сайм швидким кроком пройшов  по коридору і постукав у крайні двері, за якими розташовувалися покої матері.

Він знав, що Аула всю ніч не спала, чекаючи на його повернення з Сухого Русла.

Не наважився Сайм розповісти одразу про те,  яке  сталось  з ним нещастя.  

Він подивився в обличчя Аули прямо і сміливо, бо знав – якщо почне ховати очі, то вона зрозуміє: трапилося щось лихе.

– Все пройшло добре, матінко, – сказав Сайм твердим голосом і  простягнув Аулі кинджал, – Краще, ніж я розраховував… Так багато магії ми навіть разом із батьком ніколи не збирали. Довго не знатимемо потреби.

– Що з тобою? – спитала Аула, помітивши, як здригнулися його красиві, різко окреслені губи.

– Втомився я, матінко. Піду відпочину.

– Опівдні гостей приймати, – нагадала вона. – Лемі прийде з поясом нареченої.

– Не забув я, ні… все зроблю, як годиться…

Сайм вклонився матері й поквапливо попрямував до своїх кімнат. Найбільш за все хотілося йому зараз скинути запорошений одяг, прийняти гарячу ванну і потім, на самоті і  у спокої  ще раз добре обміркувати: чи не знайдеться якогось способу перехитрити Ізенара і відвести від свого порога  те лихо, що здається невідворотним?

Серце ледве не обірвалося, коли почув  він швидку ходу Айни, що легко відлунювала від кам'яних стін.

У першу мить Сайм злякався і хотів було сховатися в звивистій гілці бокового коридору, але неймовірним зусиллям  примусив  себе заспокоїтись, і зупинився в очікуванні.

– Де ж ти гуляв усю ніч, братику? –  лагідно запитала Айна, наближаючись і простягаючи йому руку.

Нелегко було Сайму дивитись у,  сяючі радістю, очі сестри. Образа і прикрість спалювали  його. Гнівався на самого себе, нещадно дорікав собі за легковажність.

– У Сухому Руслі, – відповів Сайм, намагаючись не тремтіти голосом. 

Він звично потиснув теплу, м'яку руку Айни, підніс до губ для поцілунку, і відчув, як її пальці одразу похолонули.

– Ти жартуєш! – вигукнула вона, злегка побілівши обличчям.

– Ні, люба, не жартую. Я ризикнув, і успіх знайшов мене. Біжи  до матінки, подивися, скільки сили вдалося добути нині вночі… Тепер вистачить і поля з урожаєм оросити і людей зцілити, кому допомога потрібна…

Айна подивилася на нього із захопленням.

– Батько був би дуже гордий і щасливий, – тихо промовила вона, – ти так добре дбаєш про наше володіння та його мешканців. Ти  – справжній вождь!

"Знала б ти, як добре я про них дбаю!" – з гіркотою подумав Сайм.

Перед його очима все ще стояло прекрасне обличчя незнайомки, до слуху його все ще долинав відчайдушний  голос, що благав про допомогу.

Невмоготу стало йому перебувати поруч із сестрою, яка дивилась на нього із захватом та обожнюванням. 

Пославшись на втому і головний біль, Сайм квапливо розпрощався.

Діставшись, нарешті, до своєї кімнати, він зрозумів, що сил більше ні на що не залишилося, скинув чоботи і впав на ліжко, сподіваючись забутись сном хоча б на короткий час, але замість обіймів сну потрапив у пута нестерпних страждань. Гнів змінювався у його душі страхом, надія – безвихіддю, а в очах стигли сльози.

Ізенар поплатиться не лише за те, що хоче забрати у нього сестру, а й за те, що створив марення, яке Сайм тепер ніяк не може викинути зі свого серця.

Але як помститися? Цю клятву не можна порушити. 

Богу Вогню не цікава причина, через яку вимовлені ті чи інші слова, він неухильно стежить лише за тим, щоб усе обіцяне було виконано. Отож  іншого виходу у Сайму не залишалося.

Термін йому відведено до молодого місяця. Час ще є, але він промайне – не помітиш. Потрібно придумати, як вмовити сестру вирушити з ним на Кам'янисту рівнину, до кордону з Етеляной.

А якщо відкрити правду? Айна свавільна і вперта, але в неї добре серце, можливо, вона погодиться пожертвувати собою заради загального благополуччя!

Уявивши, як він буде говорити  з нею, як  буде пояснювати те, що сталося, дивитися в її повні сліз і болю очі, слухати  тремтячий голос, Сайм глухо застогнав від безсилля. 

Ні! Такого  йому не витримати… Але він дасть нову клятву богу Вогню, він присягнеться, що рано чи пізно, а  все ж таки вирве сестру з лап Ізенара.