А що вона неймовірно багата, Жанна дізналася лише на суді

КІРА

– Краще почекаю, поки все стане ясно. – сказала я, бо знала уже приблизно,  як все було. Хоча трохи помилялася, але не про те, як Світлану обдурили.

Жаба її розвела, як і Дима, мабуть. Телефон висвітився знайомий, і Жаба сказала щось про того, кого Світлана любить. Може про батьків, та скоріше про Дима.

– Ти перша дізнаєшся. – дуже серйозно пообіцяла Світлана. – Насправді я пам'ятаю тільки боротьбу, а не поразку. Так що в порівнянні з тим, що дісталося тобі, це дрібниці. 

Вона безтурботно посміхнулася мені, як доросла дитині, щоб дитина не думала про погане.

А я уже, мабуть, не дитина. Бо здогадалася, про що вона. І що насправді я нічого такого, як Світлана, не пережила на цей раз. Не постраждала моя душа і віра.

А вона була тричі зраджена. Подругою Жанною, що переспала з чоловіком, і тою, яка клялася, що дружба –  то святе, чоловіки козли й зрадники, а жінка жінку завжди підтримає і ніколи не покине в біді. А сама просто підкочувала. І мало не вбила мовчанням, боягузка така. Бо батьки б дізналися про неї щось не те.    

Всі, кому Світлана вірила, кого вважала друзями зрадили. Ніхто не прийшов на допомогу. А вона весь цей час одна і сам на сам з усім світом боролася за себе. 

І могла б не діждатись допомоги – тоді й не дізналася б, що перемогла. 

А я?

Ну що я. Мене ніхто не зраджував. Крім, може, батьків. Але то я ще в дитинстві пережила. Вони давно були чужі. І я не сподівалася від них на допомогу. Не чекала, як Світлана кожного разу –  то що подруга прийшла просити вибачення, що чоловік  не зрадить, що Швабра приведе допомогу. 

Тому мені й стало моторошно від того її це дрібниці.

Скільки ж треба відчути болю в житі, щоб час між життям і смертю здався дрібницею. І яка вона хоробра. Все одно має сили вірити. Слідаку, Диму, мені. Навіть Мальборо, хоч і якось по-іншому.

Бо знаєте, як їй було? 

Швабра поїхала. Через кілька днів повернулася, бо їй Жанна сказала – Їм втрьох треба поговорити. 

Про що? 

Ну про взаємини. Крапки над Ї розставити.

І Швабра вирішила, що Світлана її відшила, а сама тепер з Жанною.

Примчала, на всіх дорожніх реєстраторах засвітилася, накричала, хряснула дверима і пішла.

Жанна теж удала, ніби пішла – причому першою.

Світлана поплакала, що от ніби було дві подруги, на яких можна в усьому покластися, і раптом нікого. Але ні за ким бігти не стала. Витерла сльози й сіла чекати рієлторку. Адже цей будинок мала ще вигідно продати. І виторгувати собі право на два тижні проживання, щоб дописати матеріал. Щоб рієлторка точно прийшла в руки поліції через ті два тижні. Шахрайка, як думала Світлана, мала через два тижні привезти покупців. І всіх одразу отруїти, щоб не платити їм гроші й не було свідків. А Світлана збиралася тоді перекинути пляшку й записати все на диктофон і приховану камеру. 

Але тут Жанна повернулася. І викричавши всю ненависть і заздрість, розказала, що Мальборо тепер спить з нянею, яку Світлана взяла малому. Так  Жаба сподівалася намовити колишню подругу на помсту зрадникові. І проговорилася про повільну отруту.

Звісно Світлана вказала Жанні на двері й попросила не турбувати своїми сімейними проблемами. Й сходити до психіатра. А у неї повно роботи й особисте життя чужих чоловіків її не цікавить. 

Жанна, яка збиралася руками Світлани позбавитись і Мальборо, і Дима, зрозуміла, що тепер замість спільниці, яка все зробить за неї, має свідка. А свідки чомусь ніколи нікому не потрібні. І спробувала по-іншому, бо мала план В. Сказала що просить вибачення і не хоче іти ворогом. Запропонувала випити - сік, бо Світлана веганка і не вживає алкоголю відтоді, як розлучилася з чоловіком. Там було розчинене снодійне, яким того ж вечора Жанна напоїла Мальборо. 

Світлана згодилася, щоб та швидше пішла. Коли Жаба помітила, що координація у Світлани уже погіршилася, спробувала її вдарити пляшкою з-під соку, але не вдалося. Вони боролися. І подряпана Жанна врешті зіпхнула Світлану в підвал. Впевнилася, що та не при тямі, й зачинила ляду.

Але не втекла просто так. А повернулася  до Києва,  купила сигарети, якими користується Швабра,  якусь схожу за кольором синю помаду і гумові рукавички. Повернулася, холоднокровно підпалила одразу всі сигарети, потушила через хвильку, вимазала фільтри помадою. Все це  запхала у вийняту зі сміттєпакета жерстянку з відбитками пальців Світлани. Впевнилася що Світлана так і не прийшла до тями. І покинула поле битви, прихопивши телефон жертви й направивши підозри на Швабру. 

Жана знала, що Швабра ні за що не зізнається батькам або  публічно про наміри щодо Світлани й через що покинула подругу саму. І може стурбується, чому Світлана  досі не на роботі, але виясняти не буде.

Обійшовши сусідів городами й залишившись непоміченою, Жанна вийшла на трасу, викликала таксі, вийшла біля метро і дісталася додому. Вона була повністю задоволена тим, як все гарно склалося, але сильно подряпаною. 

Вдома досі спав обпоєний отруйним снодійним Мальборо. Жанна взяла кота і повезла його на кастрацію. Пояснила, показавши подряпини, що кіт став агресивний. Заявила, що чекати не можна, нехай оперують зараз же, бо він їй іншим разом і очі видряпає.

А потім, раз не вийшло підставити Світлану, стала труїти Мальборо накопичувальними дозами чогось снодійного. Відправляла сердечка з телефона Світлани, як та робила раніше. Мальборо став забудькуватий і неуважний. Жанна вирахувала, що Світлана уже мала за цей час померти уві сні. І підкинула чоловікові телефон – в надії, що він сам себе покаже принаймні підозрюваним, знайшовши смарт колишньої у власному кейсі. А вийшло ще краще – Сидоренко сам все почув і побачив.

Мальборо на допитах плутався у свідченнях, Жанні легко було його запевнити, ніби він щось забув або бачив уві сні. А коли він трохи приходив до тями й починав ставити незручні питання, вона шантажувала чоловіка тим, що змінить свідчення  про те, що у Мальборо є алібі.