розділ 13

На подив Арін сіли вони не за один за столів, між котрими ходили дівчата з декольте. Марек довів її до столів під стіною, котрі були один від одного відгороджені дерев’яними щитами. Невеликі столи, якраз щоб вдвох сидіти один навпроти одного. Там іще й закритися від залу можна було фіранкою, при великому бажанні. Але Марек того робити не став. Він постукав пальцями по столу, Арін відчула подих магії і більшість звуків з залу наче відрізало. Зате стало чутно, що за щитом за спиною Арін розмовляють якісь чоловіки.

— Зараз дочекаємось хлопчика з розносом, замовимо щось смачненьке і чай з квітковими пелюстками… — життєрадісно заговорив Марек.

— Це бордель! — нагадала Арін злим шепотом.

— І що? Ти в масці, мене під цим капелюхом теж не дуже роздивишся, а тут смачно готують і нікому не цікаво, хто ми такі. Лиш би гроші платили.

— В тебе нема грошей, — нагадала Арін, згадавши як він оплату за амулети спрямував в храм.

— В мене є, — посміхнувся чоловік. — Нас, до речі, зараз підслухати не можуть, а ми навпаки можемо.

— І що? — здивувалася дівчина зміні теми розмови.

— В мене хороший слух. А наші сусіди, коли повз мене проходили на вулиці, дещо дуже цікаве сказали. Може ще повторять.

І рукою в повітрі помахав над своїм капелюхом. Арін навіть задивилася, але швидко себе обсмикнула.

— Хто і що мав сказати, щоб ти мене в бордель потягнув? — спитала, впершись в стіл руками і трішки нахилившись.

— Хм? Зображаєш злу кішку?

— Та я зараз дочекаюсь якоїсь виделки і в око тобі встромлю! — гаряче пообіцяла Арін.

— Краще б ти ножа в чоботі носила, — посміхнувся Марек. — І не можна так з тілоохоронцями. Як ти назад в палац повернешся? І амулети ще потрібно з’єднати. Та й розмова ця… Іду собі, про амулети думаю, а тут раптом ці рятівники королівства від дурних дівок. І навіть не бояться, що їх почують.

— Марек! Ти знущаєшся?

Відповісти на це цікаве запитання він уже не встиг. З’явився молодий хлопець, перечислив страви і спитав, що вони замовляють.

Назви страв ні про що Арін не сказали, вона їх вперше чула. От що таке «Мушля синього равлика», наприклад? Але Марек в тому розбирався, швидко замовив і помахав рукою, щоб хлопець вже йшов по замовлене.

— Марек, що ти почув? — спитала тихо Арін, коли хлопець відійшов.

Чоловіки за спиною розмовляли про принади чієїсь сусідки, а один гикав.

— У твого батька є бастарди чоловічої статі? — теж спитав він.

Дівчина здивовано на нього подивилася.

— Офіційно?

— Та будь-як.

Арін чесно задумалась. Тема була не з тих, про котру розмовляють з молодими дівицями. Але ж вона біла міль, її старанно не помічали, навіть не зрозуміло вигляд роблять, чи насправді. В її присутності розмовляли і про більш дивні речі, іноді ще й вибачаючись так, що й остання дурепа не зможе не зрозуміти, що це знущання. І якби хтось знав про якогось бастарда, їй би про це так, чи інакше, розповіли. Та й батько…

— Думаю, що нема, — обережно сказала вона. — Якби був, він би був першим в списку на вінець. Хіба що його мати зовсім… хм… зовсім.

—Зовсім не аристократка? Служниця якась?

— Ні. Це треба, щоб її батьки були гірші за діда моїх молодших сестер. Та й там могли б бути варіанти. Клятви, ритуали, магія. З чоловіком ж воно простіше. Це з вагітних жінок все може злетіти, а змусити чоловіка ніяк і нічим комусь не допомагати, чи щось таке, дуже навіть можливо.

— Які цікаві знання, — зобразив захоплення Марек. — Це, звичайно, можна обійти, просто треба постаратись, але твій батько дійсно міг ризикнути. Додати ще вірних королівству людей. Швиденько одружити. Підіслати жінку і правильно ростити онука, а від цього бастарда позбавитись. Так, багато варіантів насправді. А тут прямо тобі легенда про Жовту гору.

— Не знаю такої легенди, — призналась Арін.

Чоловіки за спиною нетверезо сміялися, бо в когось з них не вистачало грошей на шльондру. А він бурмотів, що коли «він» отримає вінець, гроші рікою потечуть до тих, хто йому допомагав.

— Вона про дуже злого короля, котрий одного разу взяв і закохався. Дівчина взаємністю йому не відповіла, тим більш, одружуватися він не збирався, у нього була дружина, вигідна через політику. Але королю на ту взаємність було начхати. Він її переслідував, а якось впіймав і закрив в башті. З котрої вона через деякий час втекла. Їй величезний орел допоміг, котрого прислала Зореока. І поселилась ця дівчина серед тих орлів на височенній Жовтій горі. Не знаю як вона там виживала, що їла і де жила, але ще через деякий час народила сина. Розповіла йому яке зло його батько. Син виріс і пішов відвойовувати собі королівство. А так, як батько був дійсно злом і страждали від нього не лише дівчата, це вийшло швидко і легко. Добро перемогло. Королівство стало процвітати. Всі пили вино і танцювали на площах, — розповів Марек і виглянув в зал. — Цікаво, де наша їжа?

— Вважаєш, на якійсь горі з орлами зараз сидить мій брат?

— Чоловіки за твоєю спиною так вважають. Треба ще походити по місту, послухати, а я тілоохоронець. Хм, підемо завтра в храм.

— Гроші віддавати? — з іронією спитала Арін.

— В інший храм. Попросим хлопчиків, щоб вони замість мене послухали. Підпишеш з ними контракт.

— Платити буду поцілунками, — покивала Арін.

Чоловік, котрому не дісталося шльондри, якраз розписував як невідомий «він» всіх візьме в кулак і розчавить, змусивши його поважати. А то лихварі зовсім знахабніли, чесних людей намагаються без штанів залишити. А його приятелі насміхалися. Один говорив, що коли без штанів залишають місцеві дівчата, то, звичайно, набагато приємніше.

— Тобі сподобалося? — підморгнув Марек.

— Пфи.

— Добре, не непокойся, мені там послугу винні. Цікаво, що ж там за бастард. А ще цікаво, чи знає твій батько. Якщо знає і той бастард бігає довгенько, це може бути однією з причин, чому король вирішив, що дочки повинні змагатися за право на спадок. Спробуй тепер розберись котру вбивати першою, а котра ніякої загрози не несе.