32 Гірке життя

Головний технолог

– Шоколад «Гвардійський» виготовляється з імпортної сировини – різноманітної кондитерської продукції, яка надходить до нас у дитячих посилках, – і, звісно ж, із додаванням унікальних вітчизняних інгредієнтів – для надання смаку твердості, мужності і, якщо хочете, такої собі «гвардійськості». Це знаменита георгіївська гірчинка, ммм-м!
Головний технолог шоколадної фабрики «Прекрасный октябрь», низенький рожевощокий товстунчик, із колючим хрестом на шиї, заплющив очі й потряс головою.
– У самому кінці варіння, перед формуванням плиток, я особисто висипаю в котел першу щіпку перцю.
Він гордо простягнув пухку долоньку й кинув жменьку суміші в отвір чана. Підліток, що стояв поряд, похмуро подивився на нього й лопатою став засипати сірий порошок із мішка в булькаюче місиво.
– Пройдемо далі, я покажу вам головний розбиральний конвеєр.
– Слухай, я бачив старий фільм про мафію, там на цвинтарі один родич точно так само взяв жменю…Неллі, а що в нього за хрест на шиї? – нахилився Денис.
Іди, не відставай, - смикнула Дениса за руку Неллі. - Це Національний орден Республіки Кот-д'Івуар за участь в операції “Гіркий урок”.

Вона була в легкій блузці та світлих штанах із напрасованими стрілками. Волосся, складене в таку конструкцію, ну, ніби – проста зачіска, але складна; і зверху ще дві кіски, які йшли трохи навскіс – намалювати, чесно кажучи, було би простіше, подумав, задивившись на неї, Денис. Сам він був одягнений по-місцевому – у строкату, пошиту з різнокольорових клаптиків сорочку з накладними шовковими кишенями й мішкуваті штани. Він позичив їх у Семенівни в обмін на квитки в літній кінотеатр на фільм з оптимістичною назвою «О возвращении забыть» та обіцянку вивчити відповіді на всі запитання з “любимки-пластинки” її чоловіка-героя - пісні про”усталую подлодку”.
Перед поїздкою Неллі довго чаклувала з його чубом – укладала і справа наліво, і навпаки, і просто до лоба притискала. Нарешті видавила із себе «зійде» і, відвернувшись, узяла його під руку.

Проникнути на цей режимний об'єкт було зовсім не просто. Сюди пускали тільки екскурсії майбутніх молодят, тих, хто вже подав заяву. Їм показували виробництво шоколаду й розповідали про радощі материнства-батьківства: на кожну дитину на місяць по рознарядці дитячих споживталонів було передбачено три плитки шоколаду «Гвардійський». Неллі – через давню знайому дідуся, яка працювала в жіночій консультації, – вдалося дістати направлення на цю екскурсію. Денис у санаторії удав хворого. Він скрутив ковдру з однієї койки, накрив її другою й домовився про підлог із вахтеркою, пояснивши їй свою відсутність амурними потребами молодого чоловічого організму. Семенівна спершу навідріз відмовилась брати на себе «протиправне діяння посадової особи», але Денис продемонстрував їй розмаїття поглядів на цю ситуацію, використовуючи як приклад різні леза й щипчики з мультитула, який він швидко й рішуче подарував їй на самому початку розмови. Коли Денис витягнув із товстенького корпусу ще й ножиці – Семенівна перекваліфікувала свій проступок зі «злочинного умислу» на «посадову необережність», а потім – у просту «випадкову недбалість», ну а коли він видобув із товстунчика до всього іншого ще й невеликий штопор – то взагалі в «легку легковажність».

Поки їхали сюди деренчливим тролейбусом, поки тричі спинялися для перевірки документів – Неллі розповіла, що на Узбережжі існувала ціла програма заохочення народжуваності. Наприклад – були найсуворіше заборонені аборти, і навіть у парках при танцмайданчиках спеціально прибирали вечірнє освітлення для ближчого знайомства молоді між собою. Зрозуміло, хмикнув Денис: більше дітей – більше посилок. Але немовлят народжувалося все менше й менше, навіть попри відсутність засобів контрацепції. У цьому місці її розповіді Денис хотів задати уточнююче питання, але, поглянувши на вираз обличчя Неллі, вирішив із цим жартом поки зачекати.
Звісно, Неллі не мала доступу до статистики (результати перепису населення складали держтаємницю), але низьку народжуваність було видно неозброєним оком. Крім того, її дідусь достеменно знав стан справ у педіатрії: дитяча смертність була жахливою, зокрема - під час пологів.
Денис наздогнав Неллі біля плаката «Повсюдно зміцнимо рішучість підвищити народжуваність наших дітей!». На ньому чомусь були зображені винятково дівчата: перша з величезним букетом стебелець без квітів і вигнутим коротким мечем, друга з молотком і загнутим з верхнього краю ломиком, а третя з прямокутною рамкою, всередині якої на паличках бовтались якісь намистинки. Усі троє були в косинках і всміхалися своєму щастю – вічно п'яних місцевих хлопців на плакаті не було.
Денис запитав про цю тубільну атрибутику і Неллі відповіла, що - так, звісно, карламарлівці забороняють малювати серпомол окремо, але в них тут атеїзм комуністичний, а не морівське марлівське.  А третя дівчина – з рахунками, ти що у школі не вчився?
 - А, серп і молот – смерть і голод!  У нас так кажуть, - Денис торкнув Неллі за лікоть і кивнув:
– Це заклик – нам? Підвищити народжуваність?
– Ні. Вам – ось цей: «Дотримуйся техніки безпеки при роботі з оголеним проводом», – вивільнила лікоть Неллі.

Вихідна сировина

Екскурсія була організована задом-наперед. 
Одразу після того, як вони пройшли прохідну з похмурими охоронницями (ну це точно митні тітки, ну не може бути таких схожих так багато!), і минули стенд «Щасливе дитинство» із сумними дитячими портретами – їх завели на склад готової продукції. Матросгвардійці, що охороняли стратегічні запаси шоколаду батьківщини, видали їм респіратори, без яких заходити на склад було категорично заборонено. Оглянувши триповерхові штабелі смугастих чорно-помаранчевих шоколадних коробок і відчувши солодку міць Батьківщини, вони пройшли до виставкового навісу.
На невеликому столі, під транспарантом «Усім хорошим у собі я завдячую шоколаду „Гвардійський“ – письменник Горький» – було розставлено вміст зразка «Подарункової коробки новонародженого»: три пелюшки, трилітрова скляна банка «Тушонка Узбережна», наповнена сушеними бичками, і пляшка подарункового крому «Три капітани». Усе правильно – дитині загорнутися, матері – відновити сили, а батькові – відсвяткувати радісну подію, подумав Денис.