33 Аліна

Швидко роблю собі товстезний бутерброд із сиром — шлунок просто вимагає їжі. Набиваючи рот, паралельно набираю маму. Вона єдина, хто міг злити моє сховище цьому самовпевненому півню!

— Мамо! — випалюю прямо в трубку, ледь не подавившись хлібом. — Ти з глузду з’їхала?! Навіщо ти дала Максу мою адресу?!

— Аліночко, ну він же так каявся! — залебеділа мама в слухавку. — Привіз квіти, казав, що зрозумів свої помилки, що хоче дитину, родинне гніздечко…

— Мамо, припини! Межа пройдена! Жодних Максів у моєму житті більше не буде, зрозумій це нарешті!

Не дослухавши її чергові плачі про «треба врятувати шлюб», я скидаю виклик. Мене аж тіпає. Треба терміново провітрити голову. Збираюся бігти до сестри Аліси — треба комусь виговоритися, бо мій мозок просто вибухне від цього калейдоскопу: Арсен, три оргазми, можлива вагітність, колишній із сирами…

Доїдаючи бутерброд на ходу, я вискочую на ґанок і… застигаю.

На моєму подвір’ї розгортається драма епічного масштабу.

Макс так і не зміг дійти до своєї машини. Його джип заблокований, а сам він притиснутий до капота. Джерело його жаху — знайома біла рогата бестія. Сусідська коза знову втекла! Вона стоїть прямо перед Максом, по загрозливому нахиливши роги, і мекає так низько й зловісно, ніби викликає сатану. Макс, який ще п’ять хвилин тому обіцяв мені «зробити дитину» і брезгливо кривився від мого вигляду, зараз зблід, як полотно, і боїться навіть поворухнутися, притискаючи до грудей свої дорогі пакети.

Але найжахливіше не це.

Ця рогата худобина з апетитом, повільно і вдумливо, жує мій найкращий, найвитонченіший мереживний ліфчик, який я вчора необачно вивісила сушитися на мотузці! Мереживо, що коштувало половину моєї зарплати, зникло в її пащі вже наполовину, залишившись стирчати лише однією бретелькою.

— Аліно! Зроби щось! Вона збожеволіла! — верещит Макс пронизливим фальцетом, помітивши мене на ґанку. — Вона мене зараз задере!

Я стою з залишками бутерброда в руці, дивлюся на свого колишнього «героя», який труситься перед козою, на свій дожовуваний бюстгальтер — і просто починаю реготати. Нервово, голосно, на все подвір’я.

Від сміху в мене аж животиніло, але споглядання того, як сусідська худобина дожовує моє недешеве мереживо, швидко повернуло мене до реальності. Це був мій улюблений комплект!

— Аліно! Вона ж скажена, зроби щось! — знову проверещав Макс, втискаючись у капот свого джипа так, ніби намагався стати з ним єдиним цілим. Пакети з елітними сирами в його руках загрозливо хрустіли.

— Та закриийся ти вже, «добувач»! — відрізала я, рішуче крокуючи вниз по сходах.

Я схопила з землі довгу суху гілляку, що валялася біля яблуні, і сміливо рушила на загарбницю.

— Ану геть, паршивице! Це французьке мереживо, а не конюшина!

Коза повернула до мене рогату голову, здивовано кліпаючи жовтими зіницями, але пащу не розтиснула. Напавши на бестію з войовничим вигуком і грізно замахавши гілкою перед її носом, я все ж змусила її відступити на пару кроків. У вирішальний момент я ризикнула, вчепилася в край бретельки і силою вирвала білизну з її зубів.