30 Аліна

Моє серце не просто тьохнуло — воно влаштувало всередині справжній божевільний забіг, гупаючи у вилиці так, що я ледь чула власні думки.

Катастрофа. Повна, абсолютна катастрофа. Менше за все на світі я очікувала, що мій «праведний сусідо-тиран» увірветься в мій дім саме в ту мить, коли я вийду з ванної, загорнута в один єдиний, принизливо короткий рушник. Я бачила, як темніють його очі. Бачила, як його погляд, щойно сповнений люті через Марка, повільно ковзає по моїх плечах, ключицях і опускається нижче, туди, де махрова тканина ледь прикривала стегна.

Його слова про «звабницю» та «колекцію чоловічих сердець» мали б мене розлютити. Я мала б знову схопити щось важке і жбурнути в це самовпевнене обличчя. Але коли він зробив цей останній півкроку, опиняючись так близько, що я відчула жар його тіла і тонкий запах його парфумів, весь мій захист просто випарувався.

«Я не проти», — сказав він. Голос Арсена прозвучав так низько й хрипко, що в мене підкосилися коліна.

Щоки палали так, ніби я стояла біля відкритої печі. Я мовчала, паралізована цим моментом. Мозок кричав: «Втікай у кімнату, дурепо, вдягнися!» Але інша частина мене — та сама, яка розробляла плани, яка здригалася від кожного шороху за його парканом — раптом збунтувалася. Це був мій шанс. Дурний, абсурдний, зовсім не такий, як я малювала у своїх дівочих фантазіях, але справжній.

Я повільно, майже не вірячи власній сміливості, випустила з пальців один край рушника. Руки тремтіли так сильно, що це було навіть смішно. Замість того щоб сильніше загорнутися, я несміливо, ледь помітно опустила плечі, дозволяючи тканині трохи зсунутися, відкриваючи ще більше шию та вологу шкіру. Я підняла на нього очі — безпорадні, величезні від страху і водночас вичікувальні. Я не вміла грати у фатальних жінок, але зараз моє мовчання і цей короткий, тремтячий подих говорили замість мене: «Я теж не проти».

Я побачила, як у цей момент на обличчі Арсена зникли останні залишки його знаменитого самоконтролю.

Його залізний порядок, його бізнес-стратегії, його праведний гнів батька — все це капітулювало перед моїм дурним збентеженням. Арсен важко, судорожно видихнув, наче людина, яка занадто довго тримала оборону і нарешті здалася на милість переможця.

— До біса все, Аліно, — прошепотів він.

У наступну секунду його великі, гарячі долоні владно лягли мені на талію, притягуючи до себе так різко, що рушник між нами остаточно втратив будь-який сенс. Наші губи зустрілися, і цей кидок був таким нестримним, що я миттєво забула, як дихати, потопаючи в його руках і розуміючи, що мій божевільний план щойно перетворився на реальність.

Його губи накрили мої з такою несамовитою, голодною впевненістю, що світ навколо просто перестав існувати. Жодних думок, жодних планів — лише цей гарячий, шалений вихор, який підхопив мене і відірвав від реальності. Це не був нічний, обережний поцілунок, якого можна було б очікувати від сусіда; це була справжня капітуляція чоловіка, який занадто довго тримав усе під контролем і нарешті дозволив собі зірватися з ланцюга.

Арсен притиснув мене до себе так сильно, що я відчула кожен мускул його тіла крізь тонку тканину його сорочки. Його гарячі, мозолисті долоні ковзнули з моєї талії вище, обпалюючи вологу шкіру спини. Рушник, який я так судомно тримала, остаточно вислизнув з моїх пальців і беззвучно впав десь на дерев’яну підлогу передпокою. Мені мало б стати соромно, я мала б злякатися своєї повної беззахисності, але його руки тримали мене так надійно, що цей кокон з його обіймів здавався безпечнішим за будь-який одяг.

Він цілував мене глибоко, владно, перехоплюючи мій уривчастий подих. Його пальці заплуталися в моєму вологому волоссі, злегка відтягуючи його назад, змушуючи мене ще сильніше відкривати шию під його пекучі доторки. Я тихо застогнала, і цей звук, здається, остаточно позбавив його залишків розуму. Його поцілунки спустилися нижче — до моєї щелепи, до чутливої шкіри на шиї, змушуючи моє тіло покриватися дрібними сиротами від солодкої напруги.

Я несміливо підняла руки, опускаючи долоні на його широкі плечі. Тканина його піджака здавалася грубою проти моєї гарячої шкіри, але це протиставлення лише підливало вогню в те безумство, що відбувалося між нами. Я відчувала, як сильно калатає його серце — так само шалено, як і моє. Він більше не був тим холодним, неприступним бізнесменом, який дивився на світ з-за високого паркану свого маєтку. Зараз він був чоловіком, який слабшав від мого найменшого подиху, від мого несміливого відгуку на його ласку.

Арсен на секунду відірвався від моїх губ, важко дихаючи мені прямо в обличчя. Його очі, зазвичай такі пронизливі й темні, зараз були майже чорними від бажання. Він дивився на мене так, ніби намагався запам’ятати кожну рису мого обличчя, кожну краплю води, що ще не встигла висохнути. Його великий палець ніжно окреслив мою нижню губу, яка припухла від його поцілунків.

— Ти зведеш мене з глузду, сусідко, — прошепотів він, і в його голосі більше не було нічого від колишнього тирана. Лише хрипка, майже болісна відвертість.

Я не знайшла, що відповісти. Та й навіщо були слова? Я просто піднялася на навшпиньки, самостійно долаючи ті нещасні міліметри, що розділяли нас, і знову впилася в його губи, віддаючи всю себе цьому моменту, який назавжди змінив правила нашої гри.