Знайомство зі світом

      Наступного дня Тосько пройшов той самий маршрут уже впевненіше і швидше, і тому вирішив спуститися рослиною нижче. Цього разу сонце уже було доволі високо і щедро ділилося своїм теплом. Павучок вирішив вмоститися на листочку і позасмагати, та раптом побачив красивого птаха, який летів прямісінько на нього. Тосько швиденько сховався з тильної сторони листка і принишк, він дуже злякався.

       Минуло кілька хвилин. Павучок напружив увесь свій слух, щоб зрозуміти, що відбувається ззовні. До нього донеслися дивні звуки, подібні на писк. Урешті-решт, допитливість перемогла і Тосько так осмілів, що вийшов зі сховку. Павучок уважно прислухався і глянув у бік, звідки линули звуки. Він побачив того самого птаха, який сидів на краю гніздечка, звідки виглядали маленькі голівки. Тосько вже не мав сумнівів, що то родина ластівок, про яку розповідала йому мама. Отже, у них вже вилупилися маленькі ластів’ята. «Цікаво буде спостерігати за ними, як вони будуть рости та що з ними буде відбуватися», − роздумував Тосько, рухаючись далі вниз,  і незчувся, як опинився  перед смугастим і пухнастим, доволі об’ємним клубком.

       Тосько взявся обережно обстежувати клубок  і невдовзі виявив, що він рівномірно рухається. Павучок обережно обійшов його з іншого боку і швидше здогадався, ніж зрозумів, що це хтось дихає. Втім, клубок не реагував ні на що, ймовірно, спав.

      Тосько з цікавістю розглядав знахідку, бо ніколи ще нічого подібного, а, головне, нікого такого великого, не бачив. Усі його рідні були крихітні і навіть птах ззовні був значно менший. Тоська заспокоювало тільки те, що ця істота була в абсолютному спокої. Нарешті він збагнув, що стоїть прямісінько перед головою знахідки. Ось його закриті очі, ось, вочевидь, ніс трикутником, під яким розмістилися якісь незрозумілі антени. Рот, а це рот, бо знаходиться під носом, невеликий. На самій маківці, кутиками доверху, забавні вуха. На чолі між вухами в істоти був надзвичайної краси візерунок, наче корона. Тосько так захопився, що не помітив, як істота заворушилася і відкрила пащу. Павучок побачив два ряди гострих зубів і кинувся навтьоки. Зупинився він аж тоді, коли його накрив великий зелений листок знайомої рослини.

         Істота, тим не менше, солодко позіхнула, два рази лизнула лапу і знову вклалася спати. Тосько не мав наміру випробовувати долю і поспішив додому. Тим паче, що наближався час обіду і він не хотів, щоб мама помітила його відсутність.