Неодноразово писала про те, що в токсичних стосунках страждає самооцінка. Коли жертва сама про себе думає, що вона - нікчема, без свого партнера вона - ніхто і на все, що з нею відбувається/відбулося, вона заслужила... Усе це означає, що від самооцінки залишилися руїни. І тут просто піти зі стосунків (хоча при такому розкладі правильніше сказати - дочекатися поки токсичний партнер сам кине) - недостатньо. Важливо все привести в норму - відновитися.
Найважливіший момент, який хочу особливо виділити - відновлюватися після токсичних стосунків ТРЕБА. Завжди. І обов'язково. Це не питання вибору: "Будуть сили - сходжу до психолога...", це питання якості подальшого життя.
Ось чого точно не треба - так це розраховувати на те, що "саме минеться" або час вилікує. Або ще гірше - нове кохання вилікує (якщо не пройти процес відновлення, то нове кохання буде точною копією попереднього, тільки там був Михайлик, а цей буде Сергієм).
Напишу детальніше про "час лікує"...
Нещодавно клієнтка надіслала історію на розбір. Якщо коротко, то суть зводиться до такого: розлучилася з чоловіком, а біль від розставання не відпускає і особливо не зменшується. Коли ж мене вилікує час? - запитувала...
Є такий стереотип про те, що час усе лікує. Це, звісно, не те, щоб стереотип у чистому вигляді... Але все ж не варто розуміти його буквально.
Час не лікує. Це маячня. Час це - час. Він нічого не робить. Він проходить. Це його єдина функція.
Коли кажуть «час лікує», мають на увазі, що з часом мине симптом - біль мине або буде не таким сильним. Але це не час лікує. Лікують друзі, які з'явилися у вашому житті за цей період і підтримували. Лікують книжки, які ви прочитали. Заняття, на яких ви зосередилися і відволікли себе від переживань і болю. Усе це допомогло зняти гострий біль. Допомогло рані затягнутися. Але він нікуди не подівся. Якщо в цей період не працювати над відновленням, то біль повернеться, коли схожа ситуація в житті повториться. Або коли замаячить на горизонті той, хто заподіяв біль. І стане зрозуміло, що біль анітрохи не зменшився.
Не варто пасивно сидіти й чекати склавши руки, коли мине термін. Хтось каже, що має минути рік. Хтось - половина терміну тривалості стосунків. Це теж - єрундиця. Усе занадто індивідуально аби казати такі гучні заяви. У кожної людини і в кожної ситуації свій термін відновлення. Тому не варто покладатися на час. Час - не альтернатива допомоги. Час ніколи не замінить психотерапевта або у важких випадках антидепресанти. Час не замінить необхідність працювати над порятунком себе. Це важливо розуміти.
Коли вам кажуть: «Усе налагодиться, має минути час!» просто майте на увазі, що він не має минути даремно.
Одна з причин, через яку необхідно відновлюватися після токсичних стосунків, у тому, що з них (особливо, якщо вони довго тривали), людина виносить багаж деструктивного мислення. Вона звикає думати про себе погано або не думати зовсім, не довіряти своїм почуттям, «засовувати» їх тощо.
Часто трапляється такий феномен: людина настільки звикає до маніпуляцій на свою адресу, що за відсутності маніпулятора, вона починає це робити сама по відношенню до себе. Деякі техніки маніпуляцій, виявляється, ми можемо цілком успішно направляти самі на себе.
Ще раз повторю, що це - НЕ НОРМА і це - явний сигнал того, що у стосунках був присутній аб'юз (на той випадок, якщо в цьому ще лишилися сумніви).
Однією з таких маніпуляцій, які часто спрямовуються на себе, є газлайтинг. Нагадаю, що це техніка, коли маніпулятор змушує жертву засумніватися у своїй адекватності, ставить під сумнів можливості свого інтелекту і пам'яті.
Тому ви маєте запам’ятати як «Отче наш»:
Відредаговано: 09.04.2026