Розділ 25

Розділ 25

Запис у журналі спостережень: день 243

Ремонт виявився не настільки простим, як я вважав. Загалом у зовнішньому корпусі було дев'яносто дві невеликі пробоїни. Зробити класичний ремонт із підведенням пластиру під пробоїну і вже відновлення корпусу зсередини я не міг, оскільки, по-перше, був один. По-друге, у мене не було необхідних для цього речей і знань - не моряк я все-таки, хоча трохи і розуміюся на морській справі завдяки дитячому захопленню вітрильним спортом. Замість цього я вирішив зробити ремонт за допомогою магії. 

Ну так, великий маг, скажете ви, ще сам не навчився користуватися магією до пуття, а вже лізе з нею всюди. І ви навіть матимете рацію здебільшого, але конкретно в цьому випадку у мене непогані шанси усунути пробоїни завдяки магії. І основна заслуга в моїй посиленій обдарованості в магії землі. Мені взагалі робота із землею дається досить непогано.

Повернуся до ремонту корабля. У мене в просторовій кишені лежало близько сотні цеглин, отриманих за допомогою трансмутаційного артефакту під час прокладання підземного тунелю. Із собою я захопив їх тому, що вони були непоганою зброєю. Розмахуючи півторакілограмовою цеглою зі швидкістю, на якій око вже частково не вловлює її траєкторію, можна непогано прикласти супротивників. Щоправда, для ремонту мені потрібні зовсім не бойові якості цегли. 

Самі по собі цеглини звичайні й нічого унікального чи оригінального в них не було. Але вони складалися з колишньої землі, перетвореної на камінь. І головне - я продовжував їх відчувати та міг ними керувати легше ніж звичайною землею. Найімовірніше, це пов'язано з тим, що саме ці цеглини з партії, створеної артефактом трансмутації, коли він працював тільки на моїй мані, без домішок нейтральної або Марло. І, що найважливіше, я міг керувати не тільки польотом цегли. Я міг керувати самою матерією цегли. Взагалі, лише нещодавно зміг за високого вмісту моєї мани в каменях змінювати їхній агрегатний стан. До газу, звісно, ще дуже далеко, та навіть рідким камінь мені зробити ще жодного разу не вдалося, але ось щось подібне до пластиліну - цілком, як і повернути потім міцність каменю.

Оскільки каміння на борту корабля не було, я для перевірки дістав одну цеглину з просторової кишені і перевірив, як вона піддаватиметься змінам. Я мав рацію: цегла не тільки літала легко, а й легко змінювала свої деякі фізичні властивості. Шкода, що самої цегли я захопив мало з бази. Там залишилися тисячі, десятки тисяч, і нехай вони здебільшого зроблені на суміші мани, але кілька сотень або навіть тисяч цеглин, створених на моїй мані, були.

Те, що при зміні деяких властивостей матерії цегли порушуються трохи фізичні закони, мені начхати. Я від Сальміри знав, що якщо про це замислюватися, то ці закони будуть сильніше на тебе впливати. А так моя мана витрачається на локальну зміну щільності предмета і надання йому пластичності. 

Вона сказала, що мені поки не треба знати, як це робиться, інакше в мене перестане це виходити. Сальмірі з магічних питань я цілком вірю, а тому посилено відганяв від себе думки про процеси, що відбуваються при такому порушенні законів фізики. Було не легко, але незабаром вдалося створити для себе правильний настрій.

Насамперед я сидів у медитації і поглинав із повітря ману, паралельно зливаючи свою в цеглу. Та поступово все більше проявлялася в моїй увазі і через десяток хвилин ставала як пластилін. І ось із цеглою, перетвореною мною на пластилін, я спускався до чергової пробоїни і зашпаровував, її, після чого просто відкачував ману, що залишилася, з латки, і вона перетворювалася на камінь. У принципі, латка і сама в підсумку стала б твердою, коли мана остаточно в ній витратилася б на підтримку пластичного стану. Але, по-перше, так швидше. По-друге, витрати мани на одну цеглину близько двох третин мого резерву, тож навіть повернення лише третини від витраченої вельми приємне. По-третє, це тренування з підвищення контролю над магією.

За вчорашній день я зміг закрити лише десяток найосновніших дірок нижче ватерлінії. За сьогодні вийшло більше, оскільки з'явився певний досвід, але закінчу латати корабель я лише завтра.

За минулий час корабель віддалився від кам'яного острова, на якому я ночував, на кілька десятків кілометрів і опинився ще далі у відкритому морі. Чесно кажучи, я навіть уже починав із цього приводу хвилюватися. Саме тому після закінчення сьогоднішніх робіт із закладення пробоїн вирішив відновити стернове управління. Повноцінно відновити його не вийде, оскільки дві третини пера забрали влучні маги супротивників. Але й третини, що залишилася, вистачить для певного керування кораблем.  Головне - від'єднати погнуту тягу. Вирівняти її руками я точно не зможу, а сили магії мені теж не вистачить для цього. Тож замість тяги збираюся вивести на палубу румпель для прямого управління, а для того, щоб не потрібно було постійно контролювати положення керма, створю фіксатор керма з однієї ванти бізань-щогли. У місці, де кріпиться основна тяга, після її від'єднання я встановлю вертикальний  шкворень, щоправда, він буде дерев'яним, створеним із дерева гіка грот-щогли. Срібло-то я вже вчора вночі переніс у трюм із нього. Якраз триметрового обрубка вистачить для того, щоб вивести шкворень трохи вище рівня палуби через отвір, який мені треба буде ще зробити. А зверху до шкворню буде приєднаний румпель і його подовжувач для збільшення важеля. 

 Як і подовжувачем  румпелем будуть уламки щогли. Якщо їм надати форму за допомогою телекінезу і каміння, що слугуватиме мені шліфувальною машиною, то вийде досить непогана конструкція. Уже до подовжувача треба буде закріпити трос і розвести кругову систему від одного борту до іншого через систему блоків. Благо, блоки на грот-щоглі збереглися і добре підуть для цієї цілі. Але це все в моїх планах. Подивимося, що вийде.

А поки що обід, причому не тільки мій, а й дівчинки, чиє тіло лежить без рухів з учорашнього дня. Єдина зміна - це те, що вона сходила під себе, після того, як її тіло перетравило вчорашню вечерю, яку я їй згодував. Тож перед обідом доведеться зробити й прибирання.