Той, хто вижив

Випробування долі

Раптом із гущавини почулося жалібне скауління. Марк насторожився. 

– Це... собака!. – Схоже на те, – відповів Орест, швидко піднявшись. Вони рушили на звук. Пробираючись між деревами, Марк відчув, як тривога наростає. Нарешті, між гілками він побачив тремтячу собаку. Це був молодий пес, вкритий пилом і брудом. Він лежав на боці, а на його задню лапу впало важке поліно. Марк кинувся уперед. 

– Бідолаха... Він не може рухатися!

Орест швидко оглянув ситуацію.

– Ми повинні зняти поліно, але обережно. Якщо піднімемо неправильно, можемо ще більше пошкодити лапу. Марк схопив за один край колоди, Орест – за інший. 

– На рахунок три, – сказав чоловік. – Раз... два... три! Вони підняли поліно і відкинули вбік. Собака поскавучав, але не спробував утекти. Його лапа була поранена, проте не зламана. 

– У нас є шанс його врятувати, – сказав Орест, дістаючи з сумки бинти.

– Але він потребує він потребує догляду. Марк погладив собаку по голові: – Ми ж не залишимо його тут, правда? Орест усміхнувся.

– Ні , Марку. Тепер він один із нас.

Вони розвели багаття, поклавши собаку біля нього.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше