Марк замислився на мить. Він більше не хотів почуватися безпорадним, не хотів просто тікати. Він втратив своє минуле, але, можливо , у нього ще є майбутнє.
– Я теж хочу допомагати людям, звірям, які заблукали , й опинилися в небезпеці, – сказав він, поглянувши Оресту у вічі. Чоловік здивувався, але в його погляді з'явилося щось нове – повага.
– Це не легко, – відповів він. – Тобі доведеться навчитися багато чого.
– Я готовий! – вигукнув хлопчик. Орест кивнув. Гаразд. Почнемо просто зараз.