Марк зробив невпевнений крок назад, намагаючись розгледіти обличчя незнайомця. Але темрява й туман не давали цього зробити. Той, хто стояв перед ним, мовчав, немов очікував.
– Хто ти? – нарешті запитав Марк.
– Я той, хто знає, що таке втеча – відповів незнайомець. Голос його був хрипким, ніби він давно не розмовляв. Марк насторожився, але страх змішався з цікавістю. – Ти теж утікач від них? – запитав хлопець. – Колись давно, – відповів чоловік.
– А тепер допомагаю тим, хто не хоче потрапити в їхні руки. Він зробив крок уперед , і Марк побачив, що в його руці не зброя , а металева фляга. Незнайомець простягнув її хлопцеві.
– Пий. Тобі ще далеко йти.
Марк вагався. Він не знав, чи можна довіряти цій людині, але спрага пересилила страх. Хлопець взяв флягу і зробив коток. Вода була холодна, свіжа, немов з лісового струмка.
– Як тебе звати? – запитав хлопчик, витираючи губи. Незнайомець на мить замовк, а потім відповів:
– Називай мене Орест.
– А мене Марк.
Марк відчув, що він не один у цьому лісі. Але ким був цей Орест? І чому він допомагає втікачам?