РОЗДІЛ 5: Ласкаво просимо у гру

Тіні повільно відступали в кутки кімнати, залишаючи Левка наодинці з невидимим спостерігачем. Повітря було інтригуюче, і він відчував запах старого дерева, пилу та чогось… чарівного, що лоскотало нерви й змушувало серце битися частіше.

І раптом у дверях з’явилися вони... Спершу лише силуети, а потім — цілком конкретні люди. Двоє жінок і чоловік, їхні обличчя ніби підсвічені зсередини, очі блищали так, що здавалося, ніби вони бачать крізь Левка.

— Вітаємо, — сказала найстарша з жінок, з хитрим натяком усмішки на губах. — Ти прибув саме вчасно.

— Хто ви? — спробував запитати Левко, але голос його здався чужим, ніби хтось перехопив контроль над словами.

— Ми ті, хто дивиться, — відповів чоловік. — І ті, хто чекає.

— Чого ви хочете? — спробував знову Левко.

— Того що ти сам даси, — сказала молода жінка, і її очі блиснули сміхом. — Але будь обережний: усе, що ти думаєш, може стати реальністю.

Левко відчув, що повітря стискається, а серце стукає так, ніби прагне вибратися з грудей. Він зробив крок уперед, і коза, що стояла збоку, тихо буркнула:

— Не поспішай. Тут кожен крок — це вибір. І кожен вибір — наслідок.

— Наслідок чого? — запитав він, хоча внутрішньо вже здогадувався.

— Наслідок того, що починається, — відповіла коза. — Все починається сьогодні.

Левко озирнувся. Старі шафи з книгами здавалися живими, тіні знову рухалися, а слабке світло ламп малювало на стінах дивні символи, які він ніяк не міг зрозуміти.

— Тобі слід обрати, — промовив чоловік у капелюсі, що стояв у кутку, мовчки спостерігаючи. — Обери шлях, і він визначить, що станеться далі.

— Я… я не розумію, — прошепотів Левко.

— І не потрібно, — сказала коза. — Просто йди. І спостерігай.

Він зробив перший крок уперед, і кімната ніби ожила. Кожна тінь стала рухатися окремо, кожен звук набрав значення, а сам Левко відчув, що в цей момент він уже не просто письменник. Він — частина чогось більшого, ніж сама реальність.

— Тепер ти бачиш, — сказав чоловік у капелюсі. — Тепер ти слухаєш. І тепер все починається.

І з тіні за його спиною пролунало тихе:

— Ласкаво просимо у гру, Левко.

Серце Левка стискалося, а в очах світився страх і цікавість одночасно. Він ще не знав, що за дверима чекає перший випробувальний крок, але вже відчував: назад дороги немає. Тут починалася справжня магія  і правда, де кожен крок змінює все, а кожне рішення залишає слід у невидимих нитках часу...

Якщо серце калатає від страху, саме час зміцнити його вподобайкою