Пролог

Вона

Боковий вітер давав вісімнадцять вузлів, і половина з них дула не туди, куди обіцяв диспетчер.

— Автопілот вимкнено.— сказала Со Ха-ин.

Літак одразу став важчим.

— Тисяча футів, керування стабілізовано.— доповів Чхве Сон-джин, другий пілот.

— Бачу.

Смуга лежала ліворуч від носа, хоча за всіма законами мала лежати попереду. Літак ішов боком.

— П'ятсот.

— Норма.

— Триста.

Ха-ин трохи повела штурвал. Зовсім трохи.

— Сто.

— П'ятдесят.

— Тридцять.

Ось тут. Вона прибрала газ, вирівняла ніс по осі смуги, літак дьорнувся в останню секунду, в принципі як завжди коли колеса торкаються посадкої смуги.

Струмінь реверсу. Гальма. Швидкість упала.

У салоні заплескали.

— Вони завжди плескають, коли ми приземляємося, — сказав Сон-джин, — за це я і люблю свою роботу.

— Так і має бути.— сказала Ха-ин.

***

Далі повільно котитися до гейта.

Вона відкрила бортовий журнал і вписала туди свою фразу ту саму, яку писала вже, напевно, разів двадцять за рік.

Тримач для склянки на центральній консолі нахилений уперед. При наборі висоти рідина постійно виливається на коліна. Повторний запис.

Сон-джин зазирнув через плече й фиркнув.

— Двадцять перший раз?

— Двадцять другий.

— Вони ніколи це не полагодять.

— Знаю.

— То нащо пишеш?

— Щоб колись хтось прочитав і виправив цей бісовий тримач.

***

Двигуни стихли. Ха-ин зняла навушники, потерла вухо й вийшла в салон, поки пасажири ще вовтузилися з полицями.

Вона завжди виходила прощатися.

Не тому, що зобов'язана, не зобов'язана.

— Дякую, що літали з нами.

— Капітан жінка? — голосно спитав хлопчик років шести, ткнувши пальцем.

— Капітан жінка, — підтвердила Ха-ин.

— А ви справді пілот?

— Ми ж сіли.

Хлопчик подумав.

— А можна подивитися кнопки?

— Спитай в мами чи дозволить. Дві хвилини, поки прибиральники не прийшли.

Мама дозволила. Хлопчик отримав свої дві хвилини, капітанський кашкет на голову і фото, яке потім, ймовірно, висітиме в нього над столом років десять.

***

Екіпаж бортпровідників шикувався біля виходу — четверо, усі вперше з нею цього місяця.

— Дякую за зміну, — сказала Ха-ин. — Хто по кавах, той сьогодні герой.

— Ми ще Хансон-Йосан ввечері, капітане, — озвалася старша.

— Я вже ні. У мене з завтрашнього дня інший борт.

— Який?

— Триста тридцятий. Три тижні.

— Ой. То ми тепер побачимося...

— Десь у лютому, — сказала Ха-ин. — Якщо розклади спіпадуть.

Вона потиснула руку кожному, запам'ятала два обличчя з чотирьох і пішла коридором на розбір польоту.

Так це працює. Ти літаєш із людьми, які тобі подобаються, три дні. Потім система тасує колоду, і вони зникають на пів року. За дванадцять років звикаєш не прив'язуватися до екіпажу.

Вона і не прив'язувалася.

***

Він

Мене щось непокоїло вже третій тиждень.

Не креслення конструкції. Конструкція якраз виходила добре, кесон тримав, вага падала на сто дев'яносто кілограмів, компонування салону давало на чотири крісла більше без втрати кроку.

Та якісь сумніви були.

***

— Хьон-у.

— Ну що ти від мене хочеш, Джу-воне? Я секретар. Я навіть у літаку сиджу тільки в економі, і то в мене коліна в спинку впираються.

Я підняв голову.

— Що ти щойно сказав?

— Що я секретар.

— Далі.

— Що в мене коліна впираються, — він знизав плечима. — Крок крісла вісімдесят сантиметрів.

— Вісімдесят один.

— Один безцінний сантиметр пропустив, угу дякую що поправив мене.

***

Я сидів і дивився на стос.Дванадцять тисяч записів, і за кожним стоїть людина, яка щось відчула. Втому. Незручність. Роздратування.

— Хьон-у.

— М?

— Скільки в нас триває підготовка бортпровідника? Не в нас. У "Хане Ер".

Він завмер зі стаканом біля рота.

— Чому ти питаєш?

— Просто скажи.

— Вісім тижнів. Джу-воне, чому ти питаєш?

— Бо брат правий мені потрібні не ці рапорти, — сказав я. — Мені потрібно туди! 

— Ти ж Кан.

— Я Лі, — виправив я. — По мамі.

Хьон-у поставив стакан. Дуже повільно.

— Мін-хо тебе вбʼє.

— Мін-хо сам підштовхнув мене до цієї ідеї.

— Батько...

— Батько скаже, що я просто граюся.

— А ти хіба не граєшся?

Я подивився на екран. Сорок сім рапортів. І десь там, у стосі,  двадцять два рази одна й та сама рука, одним і тим самим сухим формулюванням, з позначкою "повторний запис".

Мені стало цікаво, хто це пише.

— Подам документи, — сказав я. — На новий набір.