Розділ 35 Спокій після бурі

Після великої битви зал академії довго ще пахнув попелом і кров'ю. Магістри, визволені Ліан'тель, одразу почали відновлювати порядок, але наслідки були надто важкими.

Під глибоким сумом і тишею було прийнято рішення: академію закрити на декілька місяців. Будівлі оточили магічними печатями, а головні брами запечатали срібними символами, щоб ніхто не міг проникнути всередину.

Адаптетів, ще наляканих і виснажених, відправили додому. Їм потрібен був час оговтатися від жаху втрат і зрад, що вони пережили. Молоді учні, яким тільки починати свій шлях, йшли з академії з важкими серцями й сумними очима, стискаючи свої книги й амулети. Дехто не хотів залишати, але всі розуміли — тепер це необхідно.

У величезній бібліотеці, де колись шепотіли книги, тепер запанувала тиша. Старі ритуали та заборонені книги було знищено. Магістри власноруч виривали сторінки, спалювали сувої й печатали ті томи, які могли містити навіть натяк на темну магію.

Серед вогню і попелу Ліан'тель стояла поруч із Елліаном. Вона дивилася, як магічне полум’я пожирає книги, і відчувала дивну легкість.

— Знаєш, — сказала вона тихо, торкаючись його руки, — іноді треба зруйнувати старе, щоб побудувати нове.

Елліан подивився на неї, легенько усміхаючись.

— Так само, як і в наших серцях, — відповів він, стискаючи її долоню.

На подвір’ї магістри шикувалися, готуючись до прощальної церемонії. Друзі детектива та решта союзників стояли поруч, мовчки вшановуючи тих, кого не вдалося врятувати.

День повільно згасав, сонце клалося на обрій, кидаючи м'яке помаранчеве світло на розбиті стіни академії. Вітер розвівав сріблясте волосся Ліан'тель, обвиваючи її обличчя так, ніби хотів стерти всі сумніви, всі сльози.

Але попри втрати, у цих руїнах вже проростало нове життя — надія.