Розділ 14

Наступні десять хвилин пройшли значно тихіше. І саме це починало непокоїти. Далекий бій закінчився. Їхні пастки більше не спрацьовували. Нікого вони не бачили. Кален двічі перевіряв сусідні квартали й повертався ні з чим. Місто знову стало тихим. Занадто тихим.

— Не подобається мені таке, — нарешті сказав Гал.

— Що саме? — запитав Бран.

— Ми вже досить довго нікого не бачимо.

— Велике місто.

— Не настільки.

Мейра теж виглядала задумливо.

— Після першого бою всі стали обережнішими.

— Або хтось уже контролює частину маршрутів.

Кален додав:

— Або нас бачать, а ми їх ні.

Гал подивився на нього.

— Оце найбільше не подобається.

Вони зупинилися на другому поверсі будинку, з якого відкривався частковий огляд одразу на дві вулиці.

Ірса тихо сказала:

— Можна спробувати контакт.

Гал похитав головою ще до того, як вона закінчила.

— Ні.

— Навіть якщо знайдемо групу, яка не брала участі в бою?

— Тим більше ні.

Ірса підняла брову.

Гал пояснив:

— Минулого разу я вже використовував домовленості й інформацію, щоб направляти людей туди, куди мені потрібно. Варден усім про це розповів.

— Тобто не повірять.

— Гірше. Вони чекатимуть, що я знову так спробую.

Мейра одразу погодилася:

— Так і буде.

Гал продовжив:

— Уяви, що ми виходимо й пропонуємо тимчасовий союз.

— Вони подумають, що це пастка.

— Так. Я кажу правду, вони шукають друге дно. Я брешу, вони чекають брехні. Я пропоную взаємовигідний обмін інформацією, а вони думають, навіщо мені потрібна саме ця інформація.

Бран задумався.

— А можуть просто атакувати.

— Або так. — Гал глянув на вулицю. — Причому це навіть логічно. Якщо вони знають, що я минулого разу маніпулював іншими групами через розмови, найпростіший захист, це взагалі не давати мені говорити.

Кален засміявся.

— Побачили Галіаса, одразу бийте, поки не почав переконувати.

— Приблизно так.

Мейра сперлася плечем об стіну.

— Тобто минулий інструмент Варден у тебе фактично забрав.

— Не забрав. Просто зробив занадто дорогим і ненадійним. — Гал трохи подумав. — Можливо, пізніше з'явиться ситуація, де розмова матиме сенс. Але зараз ні. Я не хочу будувати план на тому, що хтось повірить людині, про яку перед вправою спеціально розповіли: «ось цей тип минулого разу змусив усіх робити те, що йому потрібно».

Ірса пирхнула.

— Коли так формулюєш, справді звучить погано.

— Отож. — Гал знову подивився вниз. — Поки працюємо лише з тим, що реально знаємо. Перше, один бій був на північний схід від нас.

— І закінчився, — сказала Мейра.

— Друге. Принаймні одна група або її частина перетнула наш старий маршрут.

— Можливо, йшла за нами, — додала Ірса.

— Можливо. Але ми цього не знаємо. — Відповіла Мейра.

Гал продовжив:

— Третє. Після бою місто стало тихим.

Кален кивнув.

— Усі перейшли до обережної гри.

— Найімовірніше. Четверте, про мою минулу тактику знають усі. Отже, будь-які очевидні спроби обману чи домовленостей матимуть меншу цінність.

Бран запитав:

— І п'яте?

Гал подивився на нього.

— Ми досі вп'ятьох.

Той усміхнувся.

— Хороший пункт.

— Насправді дуже хороший. — Мейра схвально кивнула. — І резерв повний.

Гал подивився на всіх. Оце було важливо. Вони ще не вступали в бій, не витратили великих плетінь і не втратили людей. Їхня єдина розкрита карта це пастки. Якщо противник, який натрапив на одну, зрозумів, хто їх робив. А він, скоріш за все, зрозумів, учтуючи спеціальність Гала.

— Значить, ми поки в хорошому положенні, — сказала Ірса.

— У невідомому, — поправив Гал. — Воно може виявитися хорошим.

Мейра усміхнулася.

— Оце мені подобається більше.

Гал знову глянув на місто. Минулого разу приблизно на цьому етапі в нього вже починав складатися план. Зараз нічого подібного не було і це дратувало. Не тому, що Гал не знав, що робити. Він знав. Збирати інформацію і зберігати сили. Це були правильні рішення. Просто вони не давали тієї красивої схеми, де все поступово ставало на місця. І, можливо, саме цього Варден і домагався. Позбавити Гала достатньої інформації. Не дозволити одним хитрим рішенням отримати перевагу над усім полем. Змусити працювати в невизначеності.