Розділ 12

П’ятий день занять почався напрочуд спокійно. Принаймні за сніданком. Рік не з’явився. Це помітили всі.

— Утік, — упевнено заявила Рін.

— Від тебе, — уточнив Ельвар.

— Значить, мені майже вдалося.

— Що саме?

— Налякати його питаннями.

Торен пирхнув.

— Людина пережила всіх ректорів Академії, а зламалася на Рін.

— Ми не знаємо, чи людина, — задумливо сказала Кіра.

На кілька секунд усі замовкли.

— Оце вже цікава версія, — сказав Торен.

Гал лише продовжив снідати. Він майже не сумнівався, що Рік справді вирішив дати компанії хоча б день, щоб цікавість трохи вщухла. Не допоможе, особливо з Рін. Але спроба була варта поваги. Сам Гал більше тему віку Ріка не підіймав. По-перше, вчора він уже отримав значно більше інформації, ніж очікував. По-друге, його зараз куди сильніше цікавила телепортація. А по-третє — попереду був останній навчальний день перед вихідними. І починався він із демонології.

До кабінету Каеля Гал прийшов вчасно. Після кількох попередніх занять він уже перестав очікувати, що демонологія хоч раз пройде абсолютно нормально. Особливо після того, як під час практичного виклику замість того, що мало відповісти на ритуал, до нього проявив інтерес хтось настільки сильний, що навіть Каель потім довго намагався зрозуміти, що саме сталося. Тому сьогодні Гал був морально готовий майже до всього.

На щастя, обійшлося без гостей з Інферно. Каель продовжив тему контрактів. Цього разу вони розбирали не окремі формулювання, а повноцінні угоди — старі, реальні, давно розсекречені й достатньо безпечні для навчання. Каель поклав перед Галом перший текст.

— Читай.

Гал прочитав.

— Поганий контракт.

— Це я знаю. Чому?

— Тому що людина, яка його складала, хотіла здаватися розумнішою за демона.

— А була?

— Звісно ні.

— Уже хороший початок.

Вони витратили частину заняття на пошук прихованих трактувань, взаємних зобов’язань і тих місць, де формально невинна фраза дозволяла одній зі сторін отримати значно більше, ніж інша думала. Гал знову ловив себе на тому, що складні старі конструкції інфернальної мови здавалися йому майже природними. Каель це теж помічав. Але цього разу не коментував. Лише одного разу, коли Гал за кілька секунд скоротив цілий абзац до:

— Демон обіцяє особисто не шкодити тому, хто підписав контракт. Але нічого не обіцяє щодо інших людей, через яких підписантові може бути завдано шкоди.

Каель подивився на оригінал. Потім на Гала.

— Двадцять сім рядків. Ти перетворив двадцять сім рядків на одне речення.

— Там це й написано.

— Саме це мене й дратує.

Наступний контракт виявився кращим. Третій, майже безпечним.

— Майже? — перепитав Каель.

Гал показав на одне слово.

— Оце.

Каель усміхнувся.

— Добре.

І наступні двадцять хвилин вони сперечалися вже про те, чи справді одне слово могло повністю змінити межі зобов’язань. Виявилось що ще й як могло. До кінця заняття Каель дав йому кілька складніших текстів на наступний раз і окремо попередив:

— Не намагайся укладати жодних контрактів самостійно.

Гал подивився на нього.

— Чому всі викладачі щось мені забороняють?

— Всі?

— Учора те саме було з іншими.

— Значить, у нас нарешті покращилася внутрішня комунікація.

На цьому демонологія закінчилася, а далі мала бути бойова магія. Формально. Практично Варден уже закрив Галу звичайний бойовий курс після першого ж заняття, коли зрозумів, що вчити його робити заклинання сильнішими це не просто зайве, а потенційно шкідливе для всіх навколо. Тому замість бойової Гал тепер мав тактику. І саме дорогою до тренувального крила він зустрів Мейру. Спочатку не надав цьому значення.

— Ти куди?

— На тактику.

Гал зробив ще два кроки. Зупинився. Мейра це помітила і теж зупинилася.

— Що?

— На яку тактику?

— Практичну.

Гал повільно примружився.

— До Вардена?

— Так.

— Зараз?

— Гал, ти хочеш, щоб я ще номер аудиторії назвала?

— Ні.

Він рушив далі поруч із нею. І почав думати. Минулого разу з ним були переважно студенти другого-третього року. Не початківці, але й далеко не випускники. Сьогодні ж на заняття йшла Мейра. А Мейра була фактично на випускному курсі. І що значно важливіше, мала не лише навчальний досвід. У неї був реальний військовий.