Розділ 8

Від практичної тактики до командирських курсів Гал ішов уже з дещо іншим настроєм. Ще вчора сама думка про цей напрямок викликала в нього сумніви. Навіщо йому командирська підготовка? Він не збирався вступати до імперської армії, не мріяв про офіцерський мундир і тим більше не бачив себе людиною, яка стоятиме перед строєм солдатів і роздаватиме накази. Після заняття Вардена ця впевненість трохи похитнулася. Не тому, що Гал раптом захотів командувати. Просто довелося визнати очевидне. Коли виникала ситуація, де треба було приймати рішення, він чомусь справді починав їх приймати. А люди навколо слухати. Тож принаймні подивитися, чому тут узагалі навчають, варто було.

Аудиторія виявилася несподівано звичайною. Ніякого полігона, зброї чи захисних контурів. Велика напівкругла зала зі столами, дошкою та кількома величезними картами на стінах. Студентів було більше, ніж на демонології, але значно менше, ніж на основних академічних курсах. І склад був дивний. Гал відразу помітив кількох старших студентів. Були й молодші. Хтось носив знаки бойового факультету, хтось просторового, хтось узагалі виглядав так, ніби більшу частину життя проводив над економічними трактатами. Тобто це був явно не суто військовий напрямок. Гал зайняв вільне місце ближче до середини. Кілька людей його впізнали. Погляди були. Але після останніх кількох днів він уже навіть не реагував.

За кілька хвилин двері відчинилися. У залу ввійшов чоловік, сивина вже помітно пробивалася у короткому темному волоссі, на обличчі залишилося кілька старих шрамів, а рухався він із тією особливою впевненістю, яку важко навчитися і майже неможливо зіграти. Він не виглядав суворим. Але щойно став перед аудиторією, розмови стихли самі.

— Добре. Всі на місці. — Він поклав на стіл тонку папку. — Майстер Кайрен Ард. Цей курс я вестиму весь цикл. Колись був офіцером імперської армії. Дослужився достатньо високо, щоб зрозуміти, що командування це переважно папери, проблеми й люди, які дуже творчо виконують прості накази.

У залі хтось засміявся. Кайрен ледь усміхнувся.

— Отже, якщо ви прийшли сюди, бо думаєте, що командир це людина, яка красиво стоїть попереду й кричить «за мною», розчарую одразу. — Він обвів усіх поглядом. — Хороший командир іноді взагалі не бачить противника. Зате бачить карти, звіти, запаси, втрати, строки, політику, закони й людей, яким потім доведеться пояснювати, чому він вирішив саме так.

Гал зацікавився. Це вже звучало значно ширше за те, що він уявляв.

— Тут ми вивчатимемо тактику. Стратегію. Управління групами. Планування операцій. Логістику в тій мірі, в якій вона потрібна керівникові. Переговори. Взаємодію різних підрозділів. — Кайрен зробив невелику паузу. — І закон.

Кілька студентів одразу стали трохи менш зацікавленими. Викладач це помітив.

— Так-так. Саме ту частину, яку всі люблять пропускати, поки не з'ясується, що наказ, який ви щойно віддали, незаконний. — Він сперся руками на стіл. — Командир відповідає не лише за результат. Він відповідає за спосіб, яким цей результат отримано. Старший офіцер не може виправдати злочин словами «так було ефективніше». Керівник експедиції не може без причини пожертвувати людьми, а потім заявити, що так вимагала наука. Голова міської варти не може заарештувати пів району лише тому, що серед них точно є злочинець.

Хтось тихо пирхнув.

— І так, такі випадки були. Тому ми розбиратимемо реальні ситуації. Які повноваження має той чи інший командир і де вони закінчуються. За що можна отримати догану чи втратити посаду, а за що опинитися перед імперським судом, навіть якщо операція формально завершилася успішно.

Гал мимоволі подумав, що цей напрямок справді може виявитися корисним. Причому зовсім не через війну.

Кайрен продовжив:

— Практика теж буде. Але не чекайте щоденних боїв на полігоні. Для цього існує бойовий факультет. У нас буде більше командних ігор, стратегічних симуляцій, управління умовними підрозділами й ситуацій, де правильного рішення може не існувати взагалі.

— Тобто військові ігри? — запитав хтось.

— Іноді. — Кайрен усміхнувся. — Тільки якщо програєте, ніхто не помре. Максимум я довго пояснюватиму, скільки людей ви щойно умовно поховали через одну дурну команду.

Після цього він подивився на список.

— Тепер окрема організаційна деталь.

Гал уже майже знав, що зараз почує. Кайрен підняв очі.

— Галіас.

— Так.

Кілька студентів одразу подивилися в його бік.

— Я вже говорив із Варденом.

Гал зітхнув.

— Швидко.

— Він прийшов до мене ще до того, як ти встиг дійти сюди. —  Кайрен усміхнувся. — Судячи з його настрою, сьогодні ти зробив йому дуже хороший день.

— Ми просто провели навчальний бій. — Відповів Гал уже розуміючи до чого все йде.

— Про який він говорив хвилин десять. Тому твоя програма буде трохи відрізнятися.

— Наскільки трохи?

— Поки не знаю. Варден хоче скоординувати практичну тактику з моїм курсом. Частину завдань ти виконуватимеш у нього, частину тут. Якщо я побачу, що тобі потрібно щось окреме, додамо.