Розділ 25

Але в глибині душі Еріка все-таки розуміла, що у неї зародилася хвороблива, ненормальна та згубна пристрасть до братів Блеквудів. І ось це її по-справжньому лякало! І було чомусь неймовірно складно та ніяково дивитися на майже ідеальний профіль обличчя Тайгера, відчувати його близькість та запах коли, підхопивши її на руки, він поніс її далі. 

Тай мовчав. Здавалося, він зберігав байдужу незворушність, але тільки Тай знав, що коїлось з його думками насправді. Якоїсь незручності або зніяковілості він не відчував, навпаки — його зжирало зсередини бажання закінчити розпочате, він хотів її, причому якось повністю, а не на одну ніч, шаленіючи від нерозуміння того, чому саме ця дівчина. А ще благородство його істинної натури не дозволило йому уподібнитися тим ґвалтівникам, від яких вони її врятували. Він ніс дівчину на руках, відчував тепло її тіла, і все частіше до нього закрадалася думка взяти Еріку і поїхати з нею удвох подалі від Грінсвіля. 

І в той же час Тай усвідомлював, що це неможливо. Він ніколи не залишить свою родину. Він навіть не думав про рідного брата, і його не лякала думка, що він просто хоче відібрати, відбити дівчину, нехай навіть якщо і доведеться застосувати до Зака силу. Ця нав'язливість починала зводити його з розуму. Це була якась інша, незнайома йому сила.

Тайгер виніс її до кинутих на дорозі машин, посадивши її в авто нападників, знову завмерши над Ерікою.

— Досі в шоці від того, що могли зробити напіводягнені хлопець і дівчина? — нарешті запитав він з іронією, перевівши погляд на її губи.

— В шоці... від того, що це помутніння змусило мене забути, що я кохаю іншого хлопця, — з завмиранням серця вимовила Еріка, напружено стежачи за його підозрілою близькістю до свого обличчя.

— І це точно... не Зак! Тоді хто ж це? — вигукнув Тай, примружившись. — Ні Еріко, це не тимчасове помутніння і почалося це не сьогодні. Якщо цього навіть боїться мій батько, значить, ми серйозно влипли. Але не обманюй себе, я давно не хлопчик і відчуваю, що ти теж мене хочеш! — тихо вимовив він своїм чарівним оксамитовим голосом, намагаючись зловити її губи, бо прокляття вже вирувало у його крові, підкоряючи собі дух хлопця. З кожним дотиком його губ — його пристрасть розгоралася з ще більшою силою, але і цього разу Еріка знайшла в собі сили зупинитися.

— Досить! Годі вже! ...Поїхали, хтось казав, що я стечу кров'ю. Все, Таю, потрібно розібратися і покінчити з цією маною. Я не хочу тебе, але щось змушує мене. І я дійсно кохаю іншого, тому не стану завдавати йому болю!

— Нещодавно збиралася взагалі без слів звалити з міста, а тепер не хочеш «робити боляче», — знущально кинув Тайгер, розвертаючи машину. — Будеш корчити з себе дівчинку чесних правил? А може, тебе тягне до всіх хлопців? Знаєш, ця патологія навіть якось називається.

— Відчепися від мене! Ти взагалі чуєш, про що говориш? А може, це ти морально деградований тип, який звихнувся на своєму чаклунстві? Можливо, ти знову мені щось навіяв? Блеквуд, я не хочу, аби це повторювалося!

— М-м-м… якось невпевнено прозвучало. Певно поскаржишся своєму коханому? Мене не тішить доля Зака, але щось все ж таки між нами відбувається, і можливо станеться! До речі, ти класно цілуєшся міс «проблема на мою голову». Тепер я не засну. І вмовляти себе, що погано хотіти дівчину брата — я не стану. Врешті-решт тобі доведеться обрати, але я з упевненістю можу заявити, мабуть, це самовпевнено з мого боку, що я сильніший за Зака, досвідченіше і розумніше. Ти ж не випустиш такий скарб зі своїх рук? — дратуючи її, посміхнувся Тай. — А ще я знаю, що сподобався тобі з першого погляду, просто Зак підкараулив тебе першим, підкупивши своєю відчайдушністю.

— Занадто самовпевнено, Тайгере Блеквуд! Зазвичай птахам такого високого польоту дуже боляче падати, розмазуючи своє роздуте его! Ви із Заком обидва не подарунки. Можливо, і я не пай дівчинка, але я не погань, заради задоволення я не кидаюсь на красиве личко і голос таємничого мачо. Ясно тобі, енекський воїне?

— Знаєш, заради експерименту іноді цікаво випускати назовні свою приховану суть і дивитися на що вона здатна. Може, люди даремно її пригнічують, га? Еріко... Еріко... Еріко, — Тайгер з шумом зітхнув. — Не буду сперечатися з пораненою докорами сумління. Розтягнемо задоволення і подивимося, що із цього вийде.

Еріка красномовно фиркнула, не дивлячись в його бік, насправді намагаючись вгамувати свій гарячковий стан і відгородити свої здорові думки від нав'язливих. І вже біля самої лікарні вона заговорила з ним знову:

— Таю... ти не міг би зробити так, щоб я забула все те, що трапилося між нами?

— Ха! Хочеш, щоб я один мучився, а ти з рильцем в пушку продовжувала корчити з себе недотику? Не вийде, красуне! Я постараюся, щоб ти пам'ятала це у всіх подробицях, періодично освіжаючи тобі пам'ять. Краще вже я змушу лікаря зробити вигляд, що твоє поранення із вогнепальною зброєю ніяк не пов’язане. Зайвий галас нам ні до чого. Придумай якусь безглузду історію для своїх, тобі ж це не важко. Ще будуть побажання поки я добрий? — несучи її на руках, промовив Тай, граючи своєю іронічної маскою.

Еріка зітхнула.

— Я б не хотіла, аби мій батько дізнався, що я збиралася поїхати з міста. Тому потрібно повернути машину і знищити залишену мною записку. А ще... я б не хотіла, щоб Зак дізнався про ...

— Про що саме?

— Знущаєшся? — Еріка знову почала нервово сіпатися.

— Як шкода. А я збирався висловити своєму братові моє щире захоплення з приводу його дівчини, позаздрити йому по-чорному! А ти позбавляєш мене такої можливості! Гаразд, не сопи, міс Грінсвіль, інакше я зараз спалахну від твого гнівного погляду. Я не буду розповідати Закові про те, що ми з тобою пристрасно цілувалися і нам обом це сподобалося!

— Ти ідіот, — крізь зуби вимовила вона, полегшено зітхнувши, коли до них назустріч вискочили медики.

***

— Як пройшов ритуал? — Тайгер зміряв брата допитливим поглядом.