Розділ 15

— Що це в біса було Заку?! Це... — Еріка жестикулювала не в змозі передати свої емоції.

— Заспокойся, я просто загорнув тебе в свій магічний кокон, даний мені від народження, — відгукнувся Зак. — До становлення я можу пробувати, можу в пса, можу в ворона. Як думаєш, на кому зупинитися? Чого ти так перелякалася, все ж нормально!

— Нормально? Мене раптом не стало на якийсь момент! Це ненормально, Заку! — вигукнула вона, намагаючись прийти до тями після того, що сталося. — Я не можу ставитися до всього цього так легко.

— Тоді тобі не стане легше від того, що якби я раптом помилився — тебе не стало б зовсім, — кинув Зак, але глянувши в її ошелешені очі, швидко продовжив. — Але я був упевнений, це батько сумнівався. Тепер він знає, що ти належиш мені. Тож більше не буде нам перешкоджати! І навіть не здумай зараз кричати і розмахувати руками, ти знаєш, я цього не люблю.

— Накричати на тебе мало! Тебе потрібно гарненько тріснути головою об залізобетонний стовп! В голові не вкладається! ...Ти міг вбити мене...

— Але ж не вбив! — кинув Зак. — Твоя проблема в тому, що ти мені не довіряєш! Твоя нестерпна жіноча логіка досі докопується до чого б причепитися! Так, у мене складний характер. Зауваж, я це визнаю. Я схильний до жорстокості та іншим навіженим поривам. Але ти повинна знати, що тебе це ніколи не торкнеться... ніколи. Я не ображу тебе.

— Чому? — різко повернувшись до нього, зажадала відповіді Еріка.

— Чому? А ось це питання на мільйон доларів! — посміхнувшись, він похитав головою, зовсім не збираючись відповідати. — Сьогодні ввечері я буду зайнятий, але можливо я тобі дзвякну.

Еріка тільки приголомшено похитала головою, знизавши плечима.

— У тебе не складний, у тебе жахливий характер, Заккарі Блеквуд. Але плакати якщо ти не подзвониш я не буду! — уїдливо кинула вона, грюкнувши дверцятами.

Батько сидів у повній тиші, підперши руками голову, навіть не ворухнувшись при її появі, даючи тим самим зрозуміти ступінь свого засмучення. Десь глибоко в серці, глянувши на нього, її не абияк укололо каяття. Він виглядав таким нещасним, немов знищеним. Еріка ще раніше зрозуміла, що вся її ненависть до нього була безпосередньо пов'язана з її любов'ю до батька. Колись він зробив їй боляче, і злилася вона на нього з такою силою лише тому, що дуже любила його і постійно відчувала брак батьківської турботи. І ось тепер, дивлячись на нього, Еріка відчула, як знову сколихнулись теплі почуття до батька, які вона так вперто приховувала в собі. Вона підійшла і сіла поруч з ним, ткнувшись йому в плече:

— Тату, пробач свою недолугу доньку, — прошепотіла Еріка. — Знаю, потрібно було подзвонити, але бувають ситуації...

— Коли думаєш тільки про себе, — перебиваючи її, вставив Філ. — Ти навіть не уявляєш, що означає хвилюватися за свою дитину.

— Але ж я щиро попросила вибачення!

— Ти була із ним? З Заком?

— Так. Ми з ним зустрічаємося та іноді … спимо разом. І якщо тобі полегшає — його батькові це теж не подобається. Але ви не повинні втручатися. Обіцяю, наступного разу я обов'язково попереджу тебе.

Не знаходячи слів, Філіп лише скрушно похитав головою, ховаючи обличчя в долонях.

***

Зак швидше відчув. Він пішов на енергетичну пульсацію і побачив Тріша застиглого на землі позі «третього ока», з якої він одразу ж вийшов, відчайдушно змахнувши руками:

— Нічого не розумію!

— Агов, брате! Що трапилося? — здивувався Зак, сідаючи поруч. — Таким тебе не часто побачиш. Ну? Не хочеш поділитися?

— Ні, — опанувавши себе, спокійно відповів Тріш. — Є речі, які краще переживати на одинці. Сам як? Бачив, як ти трансформував дівчину, не боявся помилитися?

— Ще один, — добродушно зітхнув Зак. — Я знав, що Еріка призначена мені. Вона подобається мені, я хочу бути з нею! Боги, вона моя! Невже ще не ясно? Якими словами вам про це кричати?

— Навіть чоловіки нашого племені перш, ніж йому зустрінеться призначена долею, мутять з багатьма дівчатами. А буває, що істинні не трапляються взагалі, тоді пари створюються просто по симпатії, — задумливо мовив Тріш. — Старійшини кажуть: «істинно призначену тобі відчуваєш спочатку з її наближення, а вже потім ловиш її погляд». Ти ж нічого такого не відчував, коли вперше побачив сестру Мейсона! Ніде не йокало, серце не підстрибувало.

— Ну та й що! Зате відчуваю тепер, ти ж бачив — я звернув її в кокон! — вигукнув Зак. — Тріш, я закоханий, просто порадій за мене, брате!

— А вона в тебе? Теж закохана? — м'яко поцікавився хлопець, але в чіпкому погляді Тріша ховалося сум'яття.

— Схоже, що я їй теж не байдужий. Тож годі моніторити наші з нею стосунки. Краще допоможи мені з бар'єром. У будинку Мейсонів хтось поставив капкан на енеків. Не хочеться звертатися за допомогою до Тайгера. Допоможеш?

Зітхнувши, Тріш кивнув на знак згоди, ледве помітно спохмурнівши. 

*** 

Цілий день батько не давав йому проходу, поки Джеймс нарешті не погодився допомогти. У своєму гаражі Віллі Льюїс влаштував столярну майстерню, де він іноді дещо майстрував для душі, але частіше напивався, вдаючись до спогадів. Якраз сьогодні Джеймс мав розпустити дошки на пилорамі, як просив батько. Справа не дуже складна, але вона вимагала уваги і невеликих навичок. Джеймс часто допомагав батькові, знав як вести дошку і як правильно поводитися з інструментом, але особливої любові до столярства він ніколи не відчував, просто займався знічев'я вечорами.

Джеймс розраховував закінчити все хвилин за сорок. І всього лише на якусь мить в голові немов поплив туман, в очах потемніло, а в наступну секунду він вже відчув сильний біль у правій руці. Закричавши, він одночасно повернувся до чіткої реальності. Його рука була залита кров'ю, а на верстаті лежав відрізаний середній палець. Джеймс в шоці стиснув травмовану кисть в кулак, притискаючи тремтячу від болю руку до грудей.