Розділ 14

— Гаразд... подобаєшся. Сам навіть не знаю чому, — дразнячи її, недбало кинув Зак. — За логікою,  ти ж повинна бути мені огидною. Б-р-р-р, сестричка Дена Мейсона! А може, це все ж таки мій підступний план? А що, я такий!

— Знущаєшся? Я ще з'ясую, який ти насправді. Якщо ти стверджуєш, що це Тайгер надіслав мені того листа, тоді поясни, навіщо йому це треба?

— Можливо, Таю привиділося, що ти зруйнуєш моє життя, а може, йому не дає спокою думка, що ти не з нашого племені, або він просто заздрить, що у мене є дівчина, а його подружка вже рік як у комі.

— Що? У Тайгера є дівчина? — здивувалася Еріка.

— А чому тебе дивує саме це, а не, наприклад, те, що ти — це велика проблема для Блеквудів? — посміхнувся Зак. — Фактично дівчини у нього вже немає. І це зараз Тай вже трохи заспокоївся, ну або змирився. А спочатку йому рвало дах капітально.

— Просто з таким характером, як у Тайгера, дуже складно уявити його з якоюсь дівчиною, хоча він дуже файний хлопець. І що з нею, вона хворіла?

— Швидше нещасний випадок. Джена полізла туди, куди не варто було лізти. За народженням вона належала нашому племені, і їй захотілося спробувати магічну силу, але справа в тому, що здібності у нас зазвичай  передаються по чоловічій лінії. Жінки можуть дечому навчитися, якщо пов'язаний з нею чоловік дозволить їй використовувати його силу. Щось їй там закортіло і вона, висмоктавши силу Тайгера, мало не вбила його через свою недосвідченість. Наш батько, відчувши це, одразу закрив його. Наші батьки відчувають, коли продовжувач роду в біді і можуть захистити його навіть на відстані. І Джена отримала віддачу. Магія енеків покарала її.

— Який жах, — Еріка пересмикнула плечима. — Але з твоєї інтонації  я зрозуміла, що Джена не надто тобі подобалася.

— Зовсім не подобалася. Я взагалі не розумів, що Тай у ній знайшов. А я в дівчатах розбираюся! — за це Еріка боляче ущипнула його, Зак зойкнув і притиснув її до себе ще сильніше.

— А хіба ваші надприродні здібності не можуть повернути її до життя?

— Даремно іронізуєш. Енеки дійсно багато чого можуть. Але батько сказав: «я не бог, я всього лише старий енекський шаман, а за помилки завжди приходить розплата». Ось так, міс Мейсон, у вас ще будуть питання?

— Тисяча!

— О, ні, навіщо я це спитав! — закотив очі Зак.

— Ти такий таємничий і потішний, коли розповідаєш. Я просто зачарована! — засміялася вона тихенько, немов лісовий дзвіночок.

— Еріко, я зараз ображуся. Що-що, а потішним мене ще ніхто не називав. Дійсно, щось я розслабився і поводжусь із тобою якось неправильно! Потрібно бути жорсткішим. Зараз ти отримаєш! — жартівливо загарчав Зак, тискаючи дівчину в обіймах.

— Розкажи про це місце. Чому місцеві обходять його стороною? Кажуть, колись тут була родюча земля, колосились поля, а тепер лише сіра і похмура пустка. Ти ж повинен знати всі ці моторошні легенди Грінсвіля.

— Пішли! — Зак привів її до самого обриву. — Слухай уважно. Ну ж бо, Еріко, прислухайся, як плаче вітер. Правда, схоже на плач? Це стара історія. Мені розповідав її мій дід. Дійсно, колись ця земля цвіла і життя тут вирувало, як і річка. На млині мололи зерно і справи у мірошника йшли зовсім непогано. Але крім його млина у нього був ще один скарб — єдина красуня дочка. Мірошник мріяв видати її заміж за багатого пана, а вона без пам'яті закохалася в хлопця, в жилах якого текла кров енека. І як тільки злісний мірошник не перешкоджав цьому коханню — закохані все одно продовжували зустрічатися потайки. ...Поки знавіснілий татусь цієї красуні не вбив хлопця, скинувши його тіло в річку з цього обриву. От тільки після цього він втратив і дочку, яка від горя кинулася вниз, слідом за коханим, розбившись об каміння. Розгнівані енеки прийшли помститися за смерть свого сина — вони повісили мірошника в приклад іншим, а цю землю прокляли. З тих пір річка більше не тече цим руслом, тут ніколи не цвітуть квіти і завжди плаче вітер. …Бо тут загинула душа і любов енека.

Заслухавшись, Еріка здригнулася, притулившись до Зака. Рвучко обійнявши його, вона перша поцілувала його, після чого зупинити Зака вже було неможливо. 

У машині було тепліше, і Зак примудрявся цілувати її і керувати автівкою одночасно. В голові все затуманилось, і як говорив Зак — втратило важливість. Вона тільки зрозуміла, що він знову привіз її до себе. А далі потреба один в одному загнала на задній план навіть Всесвіт.

 Зак блаженно посміхався, лежачи поруч з нею і водячи кінчиками пальців, немов малюючи у неї на животі невидимі символи. Еріка теж не спала, задумливо розглядаючи в місячному сяйві його обличчя.

— Скажи, — тихо промовила вона, — Чому ви з Тайгером не надто любите один одного, адже ви рідні брати?

— Не те щоб не любимо, — зітхнув Зак. — Просто він старше, і вважає, що йому дозволено більше, і що він більше за всіх знає та вміє. Тай з дитинства поводиться так, ніби йому усі повинні підкорятися, тому що, бачте, в майбутньому він буде усім тут заправляти замість нашого батька. Такий собі зарозумілий пихатий майбутній вождь. Мені ближче кузени, тому що я ріс разом із ними, з Ембером, з Трішем, з Раду і рештою. У Тайгера своя свита, старша зграя. Ворони, які пройшли становлення, чаклуни, яких навчають старійшини.

— Але ж хтось з кузенів тобі все одно ближче? — допитувалася Еріка. — Той, кому можна довіритися, хто підтримає. Або серед них немає справжнього друга?

— Чому ж, є. Тріш. Він мені більше брат, ніж Тай. Тріш взагалі у нас особливий. Найурівноваженіший з усіх братів, з дивовижною здатністю самовладання і найтверезомислячий. Знаєш, який він? Що б не трапилося, як би хріново йому не було, як би не шкребли кішки на душі — Тріш нізащо цього не покаже. Дивитиметься і посміхатиметься своїм м'яким поглядом зі спокоєм кобри. Від Тріша не тільки можна отримати пораду, з ним можна класно відірватися. Він вміє веселитися, а головне, що не менш важливо — вміє вчасно зупинятися. У дитинстві пакостили ми з ним разом, але отримував за це чомусь тільки я один, тому що Тріш вмів віртуозно з усього викручуватися, зворушливо хлопаючи своїми довгими віями. Я дійсно люблю його більше за всіх. Еріко? — Зак прислухався до її рівного дихання, зрозумівши, що дівчина заснула.