Розділ 12

 «Більш легковажної та вітряної дурепи ще не зустрічалося в нашому маленькому містечку! Може, час зупинитися? Хоча... якщо тобі подобається, коли тебе втоптують в бруд....

Із самого першого знайомства Ден Мейсон і Зак Блеквуд були на ножах. А коли загинула Сара, жінка, до якої пішов твій татко і мати твого брата, Ден і зовсім присягнувся знищити рід Блеквудів. Взаємні погрози та образи привели їх до безперервної війни, де тобі, бідолаха, нажаль, відведена роль жертви. Заккарі ненавидить Дена, він навіть ніколи не візьме до рук м'яча, який той перед цим тримав, не кажучи вже про його сестру. Зак переспав з тобою з однією єдиною метою — щоб остаточно розчавити свого супротивника. Це був його план, про це знають всі його брати, як і те, що ти віддала йому свою цноту. А скоро про черговий трофей Блеквуда дізнається і весь Грінсвіль. У всіх подробицях. Хоча і в цьому є свій плюс, після такої ганьби тобі все-таки доведеться виїхати з міста»

— Дідько! Тварюка! Сволота! — Зак зі злістю захлопнув свій ноутбук. — Гаразд, як же ти низько впав, братику, але ні хріна у тебе не вийде! Про це дізнається весь Грінсвіль?! То нехай дізнається! — і схопивши ключі, він вискочив з будинку.

На обличчі Філа не здригнувся жоден мускул, коли він побачив на порозі свого будинку Заккарі Блеквуда.

— Вітаю, містере Мейсен. Сказав би «добрий вечір», але знаю, що це не правда. Я хочу побачити Еріку.

— А я хочу, щоб ти тримався від моєї дочки подалі, — сталевим голосом відчеканив Філ, — Ти небажаний гість у цьому будинку. Іди геть!

— Я, в принципі, нічого іншого й не очікував. А якщо ні, викличете поліцію? Хочу на це подивитися! Філе, ви ж знаєте, що шериф нічого мені не зробить. Ну що ж, я хотів як краще. Доведеться кричати голосніше, а може… простіше зробити ось так? — і Зак, випередивши батька Еріки, який пізно спохватився, стрімко торкнувся пальцями його чола. — Дякую, що відчинили двері, містере Мейсон, це було вкрай необачно з вашого боку.

Зак забіг до її кімнати, ногою відчинивши двері, через що ті глухо вдарилася об стіну, налякавши дівчину.

— І ти купилася на це лайно?! — закричав він. — Про те, що між нами сталося, знає тільки Тай. Мій прокол, визнаю. Можливо, спочатку я дійсно хотів помсти, але після того, як я побачив тебе собачими очима, я дізнався іншу тебе! А ще я дещо відчув і... — Зак раптом похитнувся. — І мені потрібна Еріка, плювати мені чия вона сестра. Я, можливо, і не подарунок, але я... — задихаючись, він повалився на підлогу.

— Господи, що сталося? Заку! — вона збиралася злитися на нього все життя, але бачачи його таким… Еріка зі співпереживанням кинулася до нього, намагаючись перевернути його на спину.

— Вони закрилися... і сили ні в кого взяти... я знесилив себе, — прошепотів Зак, втрачаючи свідомість.

— Заку! Заку! — Еріка злякано плескала його по щоках, хаотично міркуючи, що можна ще зробити. Хлопець не реагував. Вибігши з кімнати, дівчина спустилася вниз, завмерши від побаченої картини — в коридорі, біля порога в неприродній позі лежав її батько.

— Що робити? — З жахом видихнула вона, піднімаючись назад сходами. — Дене! — відчинивши двері, вона підбігла і зірвала з оглушеного музикою брата навушники. — Там у коридорі лежить батько, а у мене в кімнаті Зак і обидва без свідомості! Потрібно терміново щось робити!

— Швидку, що робити! — перекидаючи стілець, скочив Ден, — А Зака добити!

Машина медичної допомоги примчала одночасно з машиною шерифа. Лікар, оглянувши Філа, запевнив, що той просто спить, а ось із Заком коїлося щось незрозуміле. Тому його терміново відвезли чи то до лікарні, чи то до Блеквудів, залишивши сполоханих брата і сестру берегти міцний сон свого батька.

— І що він тут забув, га? Адже це Зак таке зробив з батьком!

— А потім щось зробив із собою? Він заходив поговорити і йому раптом стало погано! — нервово відрізала Еріка. — Не починай!

— Поговорити? Про що? Про те, що тобі не можна зв'язуватися з Бдеквудами?

— Дене, послухай, відтепер я не воюю ні на чиєму боці. Це врешті-решт дістало! Тобі не набридло? Таке враження, що у тебе нічого важливішого за ненависть до Блеквудів в житті просто не існує! Ти ж не такий Дене, відпусти це! Хто мені нещодавно казав, що деякі принципи знищують своїх послідовників?

— Звичайно, це ж не твою мати вбили, а всього лише мою! Я ніколи не пробачу цього Блеквудам! Ніколи!

— Повір мені, непрощенний біль отруює і робить з життя кособоку пародію. В остаточному підсумку полегшення все одно не настане, якби ти не мстився. І твою маму цим не повернеш, Дене, — тихо промовила Еріка, виходячи з його кімнати.

— Подумати тільки, хто б казав! — роздратовано кинув він їй навздогін.

Коли батько прийшов до тями, на диво, він ні про що її не питав. Тільки кожен раз проводжав доньку задумливим підозрілим поглядом. А Еріка не вважала за потрібне звітувати ні перед ким з них. Так втрьох і вдавали з себе скривджених, дотримуючись холодної дистанції. Філ намагався зрозуміти своїх дітей, Ден намагався впоратися зі своїми емоціями, а Еріка з думками, які взяли її в облогу. Філ принципово контролював виконання свого вироку, тому ні Еріка, ні Ден не покидали домашніх стін. Більше з тим — їм заборонявся навіть телевізор і спілкування в соцмережах. Цілковита ізоляція. Тільки навчання.

Тому цей тиждень здався їм майже вічністю туги та одноманітності. Дену ще пощастило, він потайки від батька розмовляв з друзями по телефону, а Еріці навіть просто поговорити було ні з ким, у неї так і не вийшло завести тут подруг. Щоправда, вона кілька разів набирала номер Зака, але його телефон чомусь не відповідав.

 День їхнього звільнення якраз збігся з прем'єрою в місцевому театрі. І Еріка дуже шкодувала, що Філ не "нагородив" їх як мінімум десятиденним терміном, тоді б їй не довелося грати в цій безглуздій, на її думку п'єсі, на прем’єру якої міс Річі покликала мало не все місто.