Розділ 5

Філ потер своє чоло, ніби пробуджуючи власні спогади:

— Я зустрічався з Сарою ще до того, як познайомився з твоєю мамою. Я зустрів Хелен і шалено закохався з першого погляду. Я був молодий, мене захопило дуже сильне почуття, але Сара ... І я почав розриватися між двома дівчатами. Одну не міг кинути, відчуваючи провину та жалість, без іншої не міг жити. Потім Хелен все ж таки зволіла вийти за мене заміж і з Сарою я став бачитися рідше, але до кінця порвати з нею не зміг, вона була занадто вразливою, я боявся, що вона щось собі зробить. Це було неправильно з мого боку, але тоді я не бачив іншого виходу. Можливо, я боявся почуття провини. Перш ніж отримати урок від долі — люди роблять помилки ...Вони завагітніли мало не одночасно. А я одночасно відчував себе щасливим і нещасним. Це метання роздирало мене на шматки. У мене народився син, а через три місяці дочка. Коли тобі було близько року, наші стосунки з твоєю матір'ю почали псуватися з жахливою швидкістю. Хелен чомусь вирішила, що вона ніколи мене не кохала, що через мене вона втратила іншу людину. Але ми продовжували залишатися сім'єю здебільшого заради тебе. Я кохав Хелен, не дивлячись на всі її вбивчі заяви. І дуже сильно любив свою донечку. Ти була єдиною віддушиною для мене на той час. Але коли вам з Даніелем виповнилося сім — трапилася біда, і мій кошмар перетворився на  пекло. Його діагноз був страшним, майже ніхто не вірив, що мій син виживе. Сара божеволіла від горя. Цей час просто неможливо згадувати без болю. Я не скаржуся тобі, не випрошую пробачення, я просто хочу, щоб ти мала уявлення, що сталося тоді і з чим ти зіткнулася тепер. Ще бабка Сари колись бовкнула їй, що Блеквуди грають зі смертю у хованки, що дуже сильною магією можуть повернути з того світу кого завгодно, але за це потрібно платити серйозну ціну. Я не вірив у цю маячню, для мене це було дикістю, поки ... раптом всього за кілька годин не одужав мій син... Я пішов від Хелен, щоб підтримати Сару в найважчий період, оскільки втомився жити з жінкою, яка мене не помічає. Але я сподівався, що моя дочка буде любити мене, не дивлячись ні на що, тому що я ж її люблю... Тільки чомусь дочку я втратив, зате заново знайшов сина. І вже після повернення з лікарні Сара зізналася мені, що була у Блеквуда. Що він нібито особливим заклинанням обміняв життя Дена на життя Сари, давши їй відстрочку строком на сім років, щоб вона могла виховати його... Я все одно у це не вірив, в цю магію, в цю чортівню з перетвореннями... поки три з половиною роки тому Сари не стало. У день її загибелі минуло рівно сім років з дня укладення тієї угоди. Не буду тобі описувати як сильно я страждав, втративши ще одну кохану жінку, яка кохала мене всією душею з такою відданістю, на яку я навіть і не заслуговував. Я ходив до Гектора Блеквуда, намагався з'ясувати чи правда це. Він підтвердив, сказавши, що за все є своя ціна. Тоді я психанув, втратив контроль над емоціями, навіть намагався його побити, але ... це складно описати, в них дійсно є щось. Одним своїм поглядом Гектор відкинув мене на десять метрів, кинувши енекською якісь слова і тепер я й близько не можу підійти до їхнього маєтку. За сто метрів у мене повністю німіє все тіло і я не можу поворухнутися. З того часу я дивлюся на Блеквудів інакше, і все те, що раніше я вважав чутками — тепер я розглядаю по-іншому. У цьому світі досі лишаються незбагненні загадки, і Ден, як і я, ми просто намагаємося тебе вберегти. Сам Ден історію з цією угодою на своє життя і смерть матері сприйняв дуже гостро. І однозначно він ненавидить Блеквудів, і це мене дуже турбує. А тепер і ти зчепилася із Заком...

— А ти сам хіба не однозначно до них ставишся? — по її обличчю неможливо було зрозуміти схвильована вона почутим або стривожена, швидше за все Еріка була розгублена.

— Я? Навіть не знаю. …Це складно. Вибір Сари і дивовижне зцілення Дена. Схоже, вона захотіла піти замість нього. Чи допоміг Блеквуд і чи помірна така ціна? Не знаю, Еріко. Одне можу сказати з точністю — від Блеквудів краще триматися подалі. Хоча люди говорять, що вони охороняють наше місто, що ці землі особливі і люди, які тут живуть, знаходяться під вічним і невпинним наглядом якоїсь їхньої сили. І я чомусь не можу звідси поїхати, мені подобається у Грінсвілі. ...Пообіцяй мені не робити дурниць.

— Не можу. По-перше, те, що це була дурість люди, як правило, дізнаються вже після її здійснення, а по-друге, робити дурниці мені, мабуть, передалося у спадок. Я ... я збита з пантелику. Піду... мені потрібно пройтися. Я й так щось з тобою розбалакалася. Ще звикнеш, — і вона квапливо вискочила за двері.

  Вже було зовсім темно ... і холодно. Еріка застебнула куртку до підборіддя, зіщулившись від вітру. Вона йшла по місцями освітленому тротуару, не знаючи, куди саме йде, просто їй хотілося втекти від цих думок, від спогадів після слів батька, від свого вибору. Еріка навіть відчула полегшення, що її роздута до батька ненависть випаровується, залишаючи лише слід дитячої образи і жалю, але показувати це йому вона не збиралася. А як же плани і принципи?! Як же вся ця роками вибудувана лінія оборони і маски? ...В її житті порушився звичний для неї баланс. Тепер у неї була сім'я, але вона не знала, як правильно себе поводити і чого їй саме не вистачає. А ще ці таємниці з Блеквудами взагалі не вписувалися у її розуміння. Тому свіжий вітер дуже добре освіжав забиту всякими дурницями голову.

Аж раптом… ззаду щось зашурхотіло у темряві. Цей шерех чомусь сильно налякав її. Еріка різко озирнулася, але позаду нікого не виявилося, все та сама пішохідна доріжка, нависаючі над нею дерева і слабке світло від ліхтаря, яке дотягувалося від будинку навпроти. Зітхнувши, Еріка повернулася йти далі, але... остовпіла від несподіванки! Прямо перед нею застиг хлопець, але звідки він взявся вона не могла зрозуміти, бо хвилину тому попереду нікого не спостерігалося метрів на сто. А тут він раптом стоїть до неї буквально впритул.

— Даруй, не хотів тебе налякати, — зніяковіло посміхнувшись, тихо вимовив він, поки Еріка з відвислою щелепою намагалася прийти до тями. — Не дуже приємна погода, чи не так? Вітер.