Розділ 4

Окинувши поглядом парк, Еріка відразу ж оцінила це місце, як одне з найкращих місць свого покарання. Ну, це було куди краще, ніж сидіти з малечею або зубрити ненависну роль.

Не поспішаючи, назбиравши пакет сміття, Еріка раптом різко озирнулася на тихе загрозливе гарчання. Перед нею на доріжці, що потопала в чагарниках, сидів величезний чорний пес.

— Ох, і налякав же ти мене, друже, — пробурмотіла вона, намагаючись придушити власний переляк, через який її серце мало не вистрибнуло з грудей. — Ти ж мене не скривдиш? Ти ж добрий хлопчик?

Пес, пригнувши голову, знову загарчав.

— Гаразд, спробуємо домовитися? Хочеш печива? — Еріка намацала у кишені залишки шоколадного печива і кинула їх псу, але це йому категорично не сподобалося. В один стрибок він раптом кинувся на неї, збивши з ніг, і в лічені секунди Еріка виявилася притиснутою до землі його передніми лапами. Її накрила така хвиля жаху, що вона не відразу зрозуміла, що пес просто лиже їй щоки.

— Фу! Відчепись! Боже, я трохи з життям не попрощалася! Вмієш же ти створювати перше враження! Ти дуже-дуже невихований пес, — розслабившись, Еріка похлопала його по холці.

Знала б вона, що виляння хвостом і спроби пса заглядати в очі — були лише відволікаючим маневром, немов у нього була стратегія. Тому що через кілька хвилин собака немов сказилася, щойно Еріка підійшла до сміттєвих баків. Пес вирвав зубами пакет з її рук, і, люто мотаючи головою, протягнув його на якусь відстань розсипаючи вміст. Але на цьому тварина не зупинилася. Він повернувся. Перекидаючи баки, пес почав розносити сміття на всі боки, не дивлячись на обурені крики дівчини і спроби його зупинити. Псина наче зібрався засмітити весь парк, немов маючи намір помститися. І, як на зло, поблизу не виявилося жодної живої душі, хто б міг допомогти їй втихомирити некерованого хвостатого пустуна, який повністю її ігнорував. В результаті істотна територія парку перетворилася на вражаючий наслідок сміттєвого торнадо. Спричинивши цілковитий хаос пес ніби випарувався, залишивши Еріку озиратися і скреготати зубами. Вона мало не розревілася від образи.

А Даніеля не на жарт налякав її голос у слухавці:

— Мені потрібна допомога. Бери з хлопців кого зможеш. Будь ласка, я чекаю в парку. …Це якийсь кошмар.

— Отакої, вечірка тут була ще та! Що ти ... що тут сталося? — з неприхованим подивом Даніель оглянув місце собачих ігрищ, перевівши погляд на пригнічену дівчину.

Еріка окинула винуватим поглядом його компанію.

— Ви можете мені не повірити, прозвучить як ідіотизм, але ... це зробив величезний чорний пес. Я не знаю, що на нього найшло, але він буквально за п'ятнадцять хвилин все тут засіяв сміттям. І у мене просто опустилися руки.

— Пес кажеш? — з якоюсь підозрілою інтонацією насуплено перепитав Даніель, переглянувшись з Джеймсом. Тепер емоції на обличчі її брата стали змінюватися дуже швидко і, врешті-решт, Еріка не зрозуміла, чому він так намагається приховати свою злість, обмінюючись зі своїми друзями загадковими поглядами.

— Ви що мені не вірите? — вигукнула вона. — Але це дійсно був пес!

— Гаразд, буває. Зберемо всю цю гидоту, — діловито потер долоні Алекс. — Знати б, хто саме за цим стоїть.

— А тут і гадати нічого, — багатозначно кинув йому Ден.

— Про що це ви? — Еріка підняла голову, вимогливо втупившись на брата.

— Швидше за все, цей пес належить Блеквуду, — обережно промовив Даніель. — Наступного разу біжи від нього, як від чуми.

— А чому у вас такі обличчя ніби ви мені чогось недоговорюєте?

— Він з'явився тут, бо вона була сама! — впевнено заявив Стів, заторохтівши пивними пляшками. — Твоїй сестрі, Дене, не варто бродити на самоті.

— Це точно. До речі, Еріко, ось тобі гарна нагода поговорити з хлопцями про виставу, — перевів тему Ден, знову напускаючи на себе недбалий вигляд.

— Я все одно почуваю себе обдуреною, Дене. Що з цим собакою не так? — не вгамовувалася вона.

— Потім якось тобі розповім, — відмахнувся він. — Джеймсе, хочеш зіграти у виставі?

— За кого ти мене маєш? — ображено пирхнув той.

— Але це любовна сцена з моєю сестрою, — з хитрою фізіономією продовжив Ден, спостерігаючи за ним краєчком ока.

— Коли репетиція? — одразу з палким завзяттям вигукнув Джеймс, піднявши погляд на Еріку і змусивши її розсміятися.

— А дублери потрібні? — підтримав його Алекс.

— А кого ви хочете зіграти: мого першого коханого хорошого сліпого хлопця або другого негідника, який згодом виправився?

— Я зрозумів, потрібно терміново читати сценарій, — скорчив потішну пику Джеймс. — А взагалі-то, я природжений актор.

Разом вони впоралися досить швидко, жартуючи і пустуючи один з одним. Спочатку безглузда ситуація вилилася в абсолютно іншу історію. Еріка реготала, геть забувши, що зовсім недавно вона була впевнена, що ненавидить це місто і всіх його мешканців. Симпатія до певних людей поступово витісняла її образу та злість. Вона й гадки не мала, що з Даніелем буває так легко і весело.

— А давайте на танці? Сьогодні мерія влаштовує вечір молоді. Ми ніби як підходимо під цю категорію. Відірвемося? Еріко? — Джеймс вже простягав їй руку.

— Я не проти.

З тихого затишного зеленого парку велика компанія перемістилася, опинившись серед галасливої юрби танцюючої під сучасні хіти. І молоддю, мабуть, вважали себе майже усі мешканці Грінсвіля і навіть ті, хто не особливо поділяв смаки підростаючого покоління. Народу було — не проштовхнутися. Одні розривали танцмайданчик, інші з цікавістю спостерігали за цим, треті тупцювали біля бару. І все це називалося — міська тематична вечірка.

Вони «відривалися», як любив висловлюватися Джеймс, з яким Еріка станцювала навіть кілька повільних танців. І потрібно сказати, що танцювати вона любила і робила це непогано. Чи то музика, чи то розкута компанія так подіяли на неї, але ... Еріка відчула, що вперше не шкодує про свій приїзд до цього міста. Тому що в душі оселилося таке дивне відчуття, ніби вона знайома з ними все своє життя, і за довгий час їй було добре ... як вдома.