РОЗДІЛ 7: ТАЄМНИЦЯ СИМВОЛІВ

Після чергового нічного кошмару Наталі прокинулася в холодному поті. Їй снився брат, що стоїть у темній бібліотеці і намагається щось сказати, але слова його були нерозбірливі. Ці кошмари, шепоті та тіні ставали нестерпними, і Наталі зрозуміла, що має діяти. Вона вирішила виїхати з маєтку під приводом покупок, але насправді мала намір поїхати до поліцейської дільниці і поговорити з детективом, який вів справу про смерть її брата.

Наталі швидко одяглася і спустилася вниз, де на неї чекала економка місіс Тревор.

"Леді Наталі, ви так рано встали. Щось трапилося?" — спитала місіс Тревор, помітивши тривогу на обличчі Наталі.

"Мені потрібно з'їздити в місто за покупками", - відповіла Наталі, намагаючись надати голосу впевненості. "Я скоро повернусь."

Місіс Хадсон кивнула, але в її очах промайнула тінь занепокоєння. Наталі взяла ключі від машини і попрямувала до гаража, намагаючись не привертати до себе зайвої уваги.

Діставшись міста, Наталі попрямувала прямо в поліцейську дільницю. Вона сподівалася, що детектив, який вів справу брата, все ще працює тут. Увійшовши всередину, вона підійшла до стійки реєстрації.

"Доброго ранку. Мене звуть Наталі Монтроуз, і я хотіла б поговорити з детективом, який вів справу про смерть мого брата, Барта Монтроуза," - сказала вона, намагаючись не показувати своєї тривоги.

Секретарка подивилася на неї з розумінням і кивнула. "Одну хвилину, леді Наталі. Я зараз дізнаюся, хто вів цю справу."

Після кількох хвилин очікування секретарка повернулася з новиною. "Детектив Джеймс Міллер вів цю справу. Він зараз на місці, я проводжу вас до нього."

Детектив Міллер зустрів Наталі у своєму кабінеті. Він був чоловіком середнього віку, з коротко остриженим волоссям і уважним поглядом.

"Леді Наталі, сідайте, будь ласка," - сказав він, вказуючи на стілець. "Чим можу допомогти?"

Наталі села і глибоко зітхнула. "Детектив Міллер, я знаю, що смерть мого брата була визнана самогубством, але я завжди сумнівалася в цьому. Останнім часом у маєтку відбуваються дивні речі, і я не можу позбутися відчуття, що його смерть була невипадковою. Ви не помітили чогось- то незвичайного чи підозрілого, коли вели цю справу?"

Детектив Міллер замислився на мить. "Смерть вашого брата справді здавалася самогубством, але деякі речі справді не сходилися. Були сліди, які не вдалося ідентифікувати, і кілька свідчень, які не збігалися. Однак, у нас не було достатньо доказів, щоб почати справу знову."

Наталі відчула, як її надія відроджується. "Ви думаєте, що є шанс переглянути справу та знайти нові докази?"

Детектив Міллер кивнув головою. "Якщо у вас є нові дані або свідчення, ми можемо розглянути можливість поновлення розслідування. Розкажіть мені більше про дивні події, які відбуваються в маєтку."

Наталі докладно описала всі дивні явища: шепоті, тіні, речі, що переміщаються, і символи, які вони знайшли. Детектив Міллер слухав її з зростаючим інтересом.

"Це справді незвичайно," - сказав він нарешті. "Я приїду до маєтку завтра і проведу огляд. Можливо, ми знайдемо щось нове."

Подякувавши детективу Міллера, Наталі відчула полегшення. Вона знала, що попереду ще багато роботи, але допомога детектива могла стати вирішальним фактором у розкритті всіх таємниць, що оточують смерть її брата. 

Дорогою назад у маєток Наталі спала на думку думка: можливо, місцеві жителі знають щось про смерть її брата або про сам особняк. Вирішивши не гаяти часу, вона почала ставити запитання людям, яких зустрічала на заваді.

Першим, кого вона зустріла, був чоловік середнього віку на ім'я Генрі. Він жив у селі все своє життя і знав маєток Монтроуз з дитинства.

"Леді Наталі, я пам'ятаю ваш маєток з того часу, як був хлопчиськом," - почав він. "Коли ваш брат помер, усі говорили, що це самогубство. Але я чув дивні речі. Дехто стверджував, що бачили вогні у вікнах маєтку ночами і чули дивні звуки. Говорили, що ваш брат цікавився темними мистецтвами. Не знаю, правда це чи ні, але чутки ходили.

Далі Наталі зустріла жінку похилого віку на ім'я місіс Браун, яка багато років прожила в селі і була відома своїми великими знаннями про місцеву історію.

"Ох, люба, ваш брат Барт був гарною людиною," - почала місіс Браун, потираючи руки. "Але є речі, які краще не чіпати. Я чула, що він знайшов щось старе і зловісне в маєтку. Є легенда, що під вашим будинком знаходиться стародавня похоронна кімната, наповнена проклятими артефактами. Кажуть, що ті, хто їх чіпав, були приречені на загибель.

На околиці села Наталі зустріла молодого хлопця на ім'я Джек, який раніше працював у маєтку, але його звільнили після дивного інциденту.

"Леді Наталі, я повинен вам сказати, що робота у вашому маєтку була кошмаром", - сказав Джек, нервово поглядаючи на всі боки. "Мене звільнили після того, як я побачив щось жахливе. Одного разу вночі я пішов у підвал, щоб перевірити труби. Я почув кроки і відчув холод. Раптом світло згасло, і я побачив тіні, що рухаються по стінах. Вони шепотіли щось. , А коли я спробував втекти, двері зачинилися переді мною.

Наталі була вражена почутим. Історії місцевих жителів лише посилили її рішучість розібратися у всіх загадках маєтку Монтроуз. З новими знаннями та страхами вона поверталася додому, відчуваючи, що тільки починає розуміти масштаб таємниць, які приховує її родове гніздо.

Коли Наталі повернулася до маєтку, вона попрямувала прямо до бібліотеки. Едвард був там, вивчаючи символи на старовинних манускриптах. Віктор теж перебував у бібліотеці, займаючись своєю справою. Наталі розуміла, що має розповісти їм про свої знахідки, навіть якщо це викличе несхвалення.

"Едвард, Вікторе, мені треба поговорити з вами," - почала Наталі, сідаючи за стіл. Вона розповіла їм про свій візит до детектива Міллера та розмови з місцевими жителями.

"Детектив Міллер погодився провести огляд маєтку", - сказала вона. "Він вважає, що у справі мого брата є нестикування. А ще я поговорила з кількома жителями села. Їхні історії мене вразили. Один чоловік говорив про дивні вогні та звуки в маєтку, жінка похилого віку згадала давні прокляті артефакти, а молодий хлопець, який раніше працював тут, розповідав про кошмари та тіні у підвалі."