РОЗДІЛ 2: ЩОДЕННИК БАРТУ

***

Мері Тревор, їй було близько 65 років. Невисока, худорлява жінка з сивим волоссям, зібраним у акуратний пучок. Її обличчя поцятковане зморшками, які говорять про роки роботи і турбот, в її блакитних очах світиться суміш доброти та суворої суворості.

 Мері - стійка та рішуча жінка. Її життєва мудрість та досвід роблять її не тільки надійною, а й мудрою порадницею. Вона має безкомпромісне почуття обов'язку та пишається своєю роботою, тримає будинок в ідеальному порядку. За зовнішньою строгістю ховається дбайлива натура, вона належить до Наталі як до дочки.

 Мері працювала в маєтку майже все своє життя і знає його таємниці краще, ніж будь-хто інший. Вона пам'ятає молодого Барта та його дослідження, і її мучать питання про його смерть. Вона намагається захищати Наталі від неприємних воспом.Інаній і труднощів, але іноді її знання та підозри стають ключем до розгадки таємниць маєтку.

***

Мері увійшла до кімнати і зачинила за собою двері. Наталі запропонувала їй сісти, і економка влаштувалась у старовинному кріслі, акуратно склавши руки на колінах. В її очах було видно тривогу, змішану з рішучістю.

"Леді Наталі, є дещо, що я мала розповісти вам ще давно," - почала Мері, її голос звучав тихо, але впевнено. "Коли ваш брат, Барт, був знайдений мертвим у бібліотеці, я була однією з перших, хто виявив його тіло."

Наталі завмерла, відчуваючи, як холодок пробіг спиною.

"Я бачила те, що могло б змінити хід розслідування," - продовжила Мері, її очі на мить затьмарилися спогадами. "Але в той момент я злякалася і не сказала нікому. Барт не міг накласти на себе руки. На його зап'ясті був слід від ін'єкції, а на підлозі поруч з ним лежала розбита склянка з залишками якоїсь рідини. Це не виглядало як самогубство."

Наталі відчула, як її серце завмерло. Вона завжди сумнівалася в офіційній версії, але це почути від Мері було шоком.

"Чому ви не розповіли про це тоді?" — спитала Наталка, намагаючись утримати тремтіння в голосі.

"Я боялася," - відповіла Мері, опустивши погляд. "Ваш батько, сер Генрі, був суворою і владною людиною. Він наполягав на тому, що це було самогубство, і не дозволив проводити ретельніше розслідування. Я боялася, що мене звільнять або що зі мною станеться щось погане, якщо я скажу". правду."

Наталі кивнула, розуміючи її страхи. Але тепер, через роки, щоправда, могла бути розкрита.

"Є ще дещо," - продовжила Мері, піднявши очі на Наталі. "У той же день, коли Барт помер, я знайшла його щоденник. Він був захований у схованці в його кімнаті. У цьому щоденнику він писав про свої дослідження і про те, що він знайшов щось важливе в підвалах маєтку."

Наталі відчула, як її інтерес спалахнув із новою силою.

"Де цей щоденник?" — спитала вона, намагаючись стримати нетерпіння.

"Я сховала його в одній із таємних кімнат у будинку," - відповіла Мері. "Я покажу вам, де він знаходиться, але ви повинні бути обережними. У маєтку є люди, які не хочуть, щоб ця правда спливла на поверхню."

Наталі кивнула, відчуваючи рішучість. Вона знала, що шлях до правди буде небезпечним, але тепер, маючи союзників в особі Мері та інших, вона була готова йти до кінця.

Мері встала і попрямувала до виходу. "Слідуйте за мною, леді Наталі. Я покажу вам, де зберігається щоденник вашого брата."

Їхній шлях вів коридорами та сходами, які Наталі знала з дитинства, але які тепер здавалися повними таємниць та загадок. Таємна кімната, щоденник Барта, загадкові сліди — все це було частиною головоломки, яку треба було розгадати.

Мері Тревор, економка маєтку Монтроузів, багато років пропрацювала у цьому похмурому та таємничому будинку. Вона завжди була вірна сім'ї і старанно оберігала їхні секрети. Але за її спокійною зовнішністю приховувалась історія, яку вона ніколи нікому не розповідала. Історія, яка була тісно пов'язана з трагічною смертю Барта Монтроуз та темними таємницями маєтку.

Мері вела Наталі через довгі, курні коридори і скрипучі сходи. Вони зупинилися перед масивними дерев'яними дверима, прихованими за важкими гобеленами, які колись прикрашали стіни маєтку. Мері обережно відсунула тканину і дістала старовинний ключ із кишені свого фартуха.

"Цю кімнату мало хто знає", - тихо сказала вона, вставляючи ключ у замок. "Ваш батько використав її для зберігання особливо важливих речей."

Двері відчинилися з тихим скрипом, і перед ними постала невелика кімната, освітлена єдиним курним віконцем. Усередині було похмуро та тихо. Стіни були вкриті старими полицями, на яких лежали книги та сувої. У кутку стояла велика дерев'яна скриня, замкнена на важкий замок.

"Щоденник знаходиться в скрині," - сказала Мері, простягаючи Наталі ключ. "Відкрийте його, леді Наталі. Це єдиний спосіб дізнатися правду."

Наталі підійшла до скрині, відчуваючи, як серце б'ється все швидше. Вона вставила ключ до замку і повернула його. З тихим клацанням замок відкрився. Піднявши кришку скрині, вона побачила старий шкіряний щоденник із вицвілими сторінками.

Вона обережно дістала щоденник і відчинила його. Пожовклі сторінки були вкриті акуратним почерком її брата. Наталі сіла на старий стілець і почала читати.

*1 травня 2017 року

•Сьогодні я знайшов щось незвичайне у підвалах маєтку. Схоже на старовинний артефакт, можливо він має якесь значення. Потрібно вивчити його детальніше.*

*15 травня 2017 року

•Артефакт здається пов'язаним із історією нашої родини. Я знайшов згадки про нього у старих книгах у бібліотеці. Він має дивну енергію, яку я не можу пояснити.*

*30 травня 2017 року

•Мені здається, що хтось спостерігає за мною. Я відчуваю чужу присутність у будинку. Не впевнений, що можу довіряти комусь, окрім Наталі. Потрібно бути обережним.*

*5 червня 2017 року

•Сьогодні у бібліотеці сталося щось дивне. Я знайшов ще один слід, що вказує на те, що артефакт може бути небезпечним. Я боюся за своє життя, але маю продовжувати дослідження.*