Розділ I: Обіцянка в тумані

Марта стояла біля вікна, спостерігаючи, як туман повільно огортає сад, мов старий плед, забутий на лавці. Листопад дихав холодом, і кожен порив вітру приносив із собою шепіт минулого. Її пальці стискали медальйон — срібний, з тонким візерунком, що нагадував переплетіння гілок. Вона носила його щодня, як оберіг, як доказ того, що та ніч була справжньою.

Минулого Гелловіну вона пішла до гарбузового саду, шукаючи самотності, але знайшла щось інше. Артем з’явився несподівано — мов тінь, що виринула з туману. Його постать була стрункою, рухи — плавними, як у танцюриста. Темне волосся спадало на чоло, а очі — глибокі, кольору нічного неба — світилися дивним спокоєм. Він був одягнений у довгий плащ, що шелестів при кожному русі, і говорив голосом, який нагадував тріск вогню в каміні — теплий, але з присмаком таємниці.

Вони говорили годинами. Про сни, про страхи, про те, що не можна вимовити вголос. Марта відчувала, як її серце розкривається, мов квітка під місячним світлом. Артем слухав уважно, не перебивав, і кожне його слово лягало на душу, як пір’їна. Коли він простягнув їй медальйон, вона відчула, ніби отримала частинку його сутності.

— Я повернуся, — сказав він, дивлячись їй просто в очі. — Наступного Гелловіну. Якщо ти чекатимеш.

І вона чекала.

Цілий рік Марта жила між снами й реальністю. Вона прокидалася з думкою про нього, шукала його обличчя в натовпі, ловила тіні в дзеркалах. Її дні були наповнені звичайністю, але ночі — спогадами. Вона писала листи, які ніколи не надсилала, малювала його силует на краях зошитів, слухала музику, що нагадувала про ту ніч.

Іноді їй здавалося, що все це — вигадка. Що Артем був лише плодом її уяви, породженим самотністю. Але медальйон був справжній. І відчуття, що він десь поруч, не покидало її.

Коли осінь знову прийшла, Марта почала рахувати дні. Вона готувала себе, мов до зустрічі з долею. Її серце билося швидше, коли вона проходила повз сад. Гарбузи вже лежали на землі, мов мовчазні сторожі, і туман знову почав стелитися по землі.

Вона знала: ніч Гелловіну наближається. І з нею — відповідь на обіцянку, що жила в її серці цілий рік.