Тріщини в бар’єрі

Джейк підійшов до ноутбука, де вже горів екран із відкритою програмою для відеодзвінків. Він знав, що Владислав — не тільки досвідчений хранитель, а й людина, яка глибше розуміла магічні межі і їхній зв’язок із давніми істотами. Стоунвілл міг стати лише першим місцем, де відкрилися тріщини, і Джейк хотів отримати відповіді.

Владислав з’явився на екрані. На тлі було видно важкі дерев’яні полиці, завалені старими книгами й артефактами. Його обличчя було зосередженим, але без натяку на паніку.

— Джейк, вітаю. Що ти дізнався? — Влад почав, ніби вже знав, що мова піде про щось серйозне.

— Вітаю, Влад. Ми знищили Стригу, але це не відчувається як перемога. Вона тут не сама. Хтось привів її, і це хтось, здається, знає, як маніпулювати бар’єрами.

Влад кивнув, але його погляд став ще серйознішим.

— Стриги не подорожують просто так, Джейк. Вони не люблять залишати свої території. Їхня природа прив’язана до місць сили. А щоб розірвати цей зв’язок... потрібно щось більше, ніж проста магія.

— Що ти маєш на увазі? — Джейк нахилився ближче до екрана.

— Хтось із високою магічною компетенцією або, можливо, навіть одна з древніх сил допомогла їй перетнути бар’єр. Я перевіряв записи, і є тільки одна причина, чому хтось міг це зробити, — Влад зробив паузу, ніби вагався, чи продовжувати. — Вони шукають слабкі місця.

— Що за слабкі місця? — запитала Ейла, яка вже сиділа поруч із Джейком. Вона виглядала блідо, але її очі блищали цікавістю й тривогою.

— Бар’єри, які ми створюємо для стримування таких істот, базуються на балансі. Якщо порушити баланс навіть в одному місці, вся система почне розсипатися. Якщо це сталося в Англії, це може означати, що вони готують щось більше. Можливо, глобальне.

Джейк відчув, як усередині все стискається.

— Тобто ми були просто тестом? Випробуванням для когось?

Владислав уважно подивився на нього.

— Скоріш за все, так. І нам потрібно зрозуміти, хто за цим стоїть. Бо наступного разу вони можуть не просто випустити одну Стригу. Вони можуть знищити весь бар’єр.

Ейла стиснула руку Джейка.

— Владиславе, чи можеш ти приїхати сюди? Нам потрібна твоя допомога.

— Уже збираю речі, — коротко відповів Влад. — Але є ще одна річ, Джейк. Ви маєте підготуватися. Якщо це частина більшої гри, Стоунвілл стане лише початком. Істоти з інших легенд і міфів можуть почати з’являтися в найбільш неочікуваних місцях.

Джейк кивнув.

— Ми будемо готові. І якщо хтось із них прийде, вони зіткнуться з нами.

Екран згас, але відчуття загрози не зникло. Ейла й Джейк обмінялися поглядами. Вони обидва знали, що на них чекає важка боротьба.

— І ще бережи свою відьму, Джейк.

— Берегтиму, не сумнівайся. До речі, про відьом, ти знайшов собі нову чи ще одну?

— Знайшов, точніше, вона мене знайшла. Це моя сестра. А ти змирився, що твій дід вирішив нав’язати тобі нову відьму? — спитав Влад.

Джейк злегка посміхнувся, але його посмішка швидко зникла, як тільки він почув запитання Влада.

— Змирився? — перепитав він, трохи роздратовано. — Не думаю, що це правильне слово. Дід просто вирішив, що я недостатньо хороший з Ейлою, і вирішив «підстрахуватися». Я прийняв Роксі як напарницю, але це зовсім не означає, що я збираюся відмовлятися від Ейли. Я вибрав собі відьму, коли став хранителем, і це Ейла.

Джейк підійшов до ноутбука, де вже горів екран із відкритою програмою для відеодзвінків. Він знав, що Владислав — не тільки досвідчений хранитель, а й людина, яка глибше розуміла магічні межі і їхній зв’язок із давніми істотами. Стоунвілл міг стати лише першим місцем, де відкрилися тріщини, і Джейк хотів отримати відповіді.

Владислав з’явився на екрані. На тлі було видно важкі дерев’яні полиці, завалені старими книгами й артефактами. Його обличчя було зосередженим, але без натяку на паніку.

— Джейк, вітаю. Що ти дізнався? — Влад почав, ніби вже знав, що мова піде про щось серйозне.

— Вітаю, Влад. Ми знищили Стригу, але це не відчувається як перемога. Вона тут не сама. Хтось привів її, і це хтось, здається, знає, як маніпулювати бар’єрами.

Влад кивнув, але його погляд став ще серйознішим.

— Стриги не подорожують просто так, Джейк. Вони не люблять залишати свої території. Їхня природа прив’язана до місць сили. А щоб розірвати цей зв’язок... потрібно щось більше, ніж проста магія.

— Що ти маєш на увазі? — Джейк нахилився ближче до екрана.

— Хтось із високою магічною компетенцією або, можливо, навіть одна з древніх сил допомогла їй перетнути бар’єр. Я перевіряв записи, і є тільки одна причина, чому хтось міг це зробити, — Влад зробив паузу, ніби вагався, чи продовжувати. — Вони шукають слабкі місця.

— Що за слабкі місця? — запитала Ейла, яка вже сиділа поруч із Джейком. Вона виглядала блідо, але її очі блищали цікавістю й тривогою.

— Бар’єри, які ми створюємо для стримування таких істот, базуються на балансі. Якщо порушити баланс навіть в одному місці, вся система почне розсипатися. Якщо це сталося в Англії, це може означати, що вони готують щось більше. Можливо, глобальне.

Джейк відчув, як усередині все стискається.

— Тобто ми були просто тестом? Випробуванням для когось?

Владислав уважно подивився на нього.

— Скоріш за все, так. І нам потрібно зрозуміти, хто за цим стоїть. Бо наступного разу вони можуть не просто випустити одну Стригу. Вони можуть знищити весь бар’єр.

Ейла стиснула руку Джейка.

— Владиславе, чи можеш ти приїхати сюди? Нам потрібна твоя допомога.

— Уже збираю речі, — коротко відповів Влад. — Але є ще одна річ, Джейк. Ви маєте підготуватися. Якщо це частина більшої гри, Стоунвілл стане лише початком. Істоти з інших легенд і міфів можуть почати з’являтися в найбільш неочікуваних місцях.

Джейк кивнув.

— Ми будемо готові. І якщо хтось із них прийде, вони зіткнуться з нами.

Екран згас, але відчуття загрози не зникло. Ейла й Джейк обмінялися поглядами. Вони обидва знали, що на них чекає важка боротьба.