. Здавалося, що час у цьому спокійному містечку застиг, поки не з'явилася нова загроза, яка порушила повсякденний ритм життя. Першими про це дізналися діти, які гралися на околицях міста. Вони розповідали про дивне створіння, яке бачили в лісі поблизу старого млина. Це була жінка, втім, її очі світилися в темряві, а її сміх лунав, як вітер, що завиває в пустих коридорах покинутих будівель. Це створіння було Стрига істота з давніх східноєвропейських легенд, яка, здавалося, випадково опинилася в цьому англійському містечку. Її поява була настільки непримітною, що більшість мешканців спочатку не звернули на це уваги. Але з часом у Стоунвілл почали відбуватися дивні речі: людей охоплював безпричинний страх, а вночі з’являлися незрозумілі шепіт і тіні. Місцевий історик, містер Вілліс, який завжди цікавився стародавніми легендами та міфами, був одним з перших, хто почав підозрювати, що відбувається щось надприродне. Він зібрав декілька зацікавлених мешканців, щоб обговорити можливі загрози, які могли б спіткати їхнє місто.
— С таким ми ще не стикалися. промовила Роксі
— Це явно хтось не місцевий . Вони з Джейком зарилися в книги причому це можна назвати чудом тому, що заманити цього хлопця за книжки це було справжнім випробуванням. Джейк завжди віддавав перевагу дії перед теорією, але ситуація вимагала ретельного вивчення. І було справжнім випробуванням жодна істота в Англії не підходила під описані цієї загадкової жінки з лісу. Роксі та Джейк переглянули безліч старовинних книг і манускриптів, намагаючись знайти хоч якусь інформацію, яка могла б допомогти їм зрозуміти, з чим вони мають справу. Вони натрапили на розповіді про Стриг з різних частин Східної Європи Про істот, які харчуються життєвою силою людей і здатні приймати людську подобу. Тим часом в містечку почали зникати речі, а іноді й невеликі домашні тварини. Це підсилило занепокоєння серед жителів. Паніка почала охоплювати Стоунвілл, вони правда не знали що робити коли Дін дід Джейка поклав перед ними книгу по слов'янських міфологій Дін, дідусь Джейка, завжди був людиною, яка знала більше, ніж здавалося на перший погляд. Він ніколи не розповідав про своє минуле, але іноді натякав на свої подорожі та дослідження. Коли він поклав перед Роксі, Джейком і іншими книгу зі слов'янської міфології, це стало для них справжнім одкровенням.
— Ця книга може містити відповіді на ваші запитання, — сказав Дін, вказуючи на старовинний том з потріпаними сторінками.
— Стриги — не просто легенди. Вони реальні, і їхні історії зберігають багато таємниць. Гортаючи сторінки, Роксі натрапила на зображення, яке нагадувало описану дітьми жінку. Серед тексту були описані ритуали, які могли б захистити від цих істот, а також способи їхнього знешкодження. Джейк, зазвичай скептично налаштований, на цей раз був повністю захоплений інформацією. Завдяки настановам Діна, вони почали готуватися до зустрічі з небезпекою. Вони виготовили амулети з часнику та срібні наконечники для стріл, щоб мати змогу захиститися. Разом з іншими мешканцями, які приєдналися до їхньої справи, вони вирушили до лісу, щоб протистояти Стризі. Ейла якраз розігрівала попкорн для сімейного вечора кіно коли відчула що хтось дивиться на неї піймав відображення на двері мікроволоновці вона побачила відображення жінки, але коли повернулась вона зникла, залишивши лише легкий шепіт, що затихав у повітрі. Ейла здригнулася, відчувши, що це була не просто галюцинація. Вона знала, що поруч є щось більше, ніж просто тінь. Ейла закрила очі та зосередилась нехай як відьма вона була слабкою, але відчути що хтось в їх домі дівчина змогла
— Ейла ти де там с попкорном до кухні зазирнув її брат Дерек Ейла швидко витерла холодний піт з лоба і спробувала знову посміхнутися братові. Вона знала, що не може просто так розповісти Дереку, що бачила, не маючи доказів, адже він був скептиком у питаннях надприродного.
— Уже несу, — відповіла вона, намагаючись приховати нервовість у голосі. Занепокоєння Ейли не зникло, але вона вирішила зосередитися на тому, що було під силу. Вона поклала попкорн у миску й рушила за братом до вітальні, однак думки про дивну жінку не полишали її. Навіть підчас перегляду почали творитися дивні діла Ейла різко підскочила ставши між пустотою і братом
— Дерек Дерек біжи зі всіх сил Вона почала читати закляття стримання вона знала що нового не зможе стримувати те, що насувається. Дерек, побачивши рішучість і страх в очах сестри, не став ставити запитань. Він кинувся до дверей, але раптом у кімнаті запанувала жахлива темрява, яка, здавалося, поглинала все навколо. Ейла продовжувала шепотіти слова закляття, намагаючись зосередитися на кожному звуці, що виходив з її вуст. Вона відчувала, як сила, що з'явилася в кімнаті, намагається вирватися з її контролю. Це була та сама сила, яку вона відчула, коли вперше побачила ту загадкову жінку на вулиці. Жінка, здавалося, була лише провідником чогось набагато могутнішого і небезпечнішого. Дерек, намацуючи шлях у темряві, нарешті дістався дверей і рвучко їх відчинив. Яскраве світло з коридору на мить розсіяло пітьму, і це дало Ейлі додаткову мить, щоб зібрати свої сили. Вона знала, що повинна діяти швидко.
— Іди, і не оглядайся! — голосно крикнула вона братові, намагаючись перекричати галас, що наростав у її свідомості. Як тільки Дерек переступив поріг, Ейла відчула, як щось невидиме і потужне намагається вирватися з її закляття. Вона зібрала всі свої сили, уявляючи собі магічний щит, що захищає її та брата. Раптом кімнатою пронісся сильний порив вітру, і світло згасло. Ейла відчула, як її закляття ослабло, але знала, що має ще один шанс. Вона зосередилася на образі тієї жінки, намагаючись зрозуміти, чого вона хоче і як її зупинити. Вона не була привидом, але не належала і до знайомих її істот
— Маленька Маленька відьма як цікаво Ейла відчула, як її серце забилося швидше, але вона не дозволила страху взяти над нею гору. Вона знала, що зараз не час слабкодухості. Вона згадала все, чого навчилася від своїх бабусь і прабабусь — жінок, які володіли магією і мудрістю, переданою через покоління. — Ти не зможеш отримати те, за чим прийшла, — сказала Ейла, намагаючись надати своєму голосу твердості.