Розділ 11

Кора, Далерон і Естеліна йшли темним тунелем, який, здавалося, вів до самого серця цього іншого виміру. Ступаючи, вони почувались, ніби зникали з цього світу, і кожен їхній крок лишався невідомим, поглиненим темрявою навколо.

Тунель вів їх до маленької кімнатки, яка була не більше за вітальню, однак її стіни здавались живими, пульсуючими. Між ними пропливали тонкі сірі тіні, що ніби намагались зрозуміти, хто саме з’явився в цьому місці. Повітря було густим, холодним, і Кора відчула, як її серце б’ється швидше.

Естеліна, помітивши її непевність, заговорила спокійно, але її слова несли в собі певну силу:

— Це місце немає точного місця на карті Арденії. Це не просто частина світу, це вимір, який існує поза нашими звичними законами. Тут час та простір не такі, як в інших місцях. Ти повинна бути готовою до того, що тобі доведеться зустріти все, що тобі не знайоме.

Далерон підійшов до Кори, покладаючи руку на її плече, і тихо додав:

— Не бійся темряви, Коро. Ми з тобою, але лише ти зможеш пройти цей шлях.

Естеліна кивнула і вказала на велику чорну арку, що з’явилася в кінці кімнати. Вона вела до безодні, що світилась ледь помітними блискавками світла й тіней.

— Ти повинна пройти цей шлях, — сказала Естеліна, — але не приймай темряву всередину себе. Вона хоче заповнити тебе, зробити частиною себе. Якщо ти дозволиш їй це, все буде втрачено.

До кімнати тихо постукали, і одразу після цього двері відчинилися. На порозі стояв один із служителів, що приніс книгу, яку Кора привезла з собою. Він ввічливо поклав її на столик і зник за дверима, залишивши її наодинці з новими думками та спогадами.

Кора повільно підвелася, зняла з себе корону та сукню, що так вразливо виглядала на її тілі, немов сама світлість світанку торкнулася її.

Біла сукня була справжнім витвором мистецтва. Легкий матеріал ніжно облягав її тіло, розцвітаючи, наче самі ранкові промені. Вона була елегантною, але в той же час мало в собі бойову витривалість — кожна лінія сукні була створена так, щоб забезпечити свободу рухів. Рухаючись, Кора відчувала, як тканина обвиває її струнке тіло, кожен її крок був сповнений сили й грації, як вальс війни, де кожен рух вів до перемоги.

Чорний плащ, який висів на її плечах, здавався ще однією частиною її сили. Легкий, майже прозорий, він пестливо огортав її, майже танучи в повітрі. Срібні нитки, що перепліталися по ньому, надавали йому блиску, створюючи ефект магічного сяйва. Цей плащ не був просто одягом, це була частина її сили, магії, що вбирала в себе кожен порух вітру, кожен момент.

Корона, яку Кора зняла з голови, була унікальною, що поєднувала в собі світло та темряву. Її форма була нестандартною, і це було її силою. Одна половина сяяла золотом, мов промені сонця, віддзеркалюючи чистоту і невинність, а інша половина поглинала темряву, наче самі безкраї ночі, що не мають меж. У першій частині корони блищали білі діаманти, створюючи відчуття чистоти, натхнення та ніжності. Інша частина була вкритою темними каменями, що нагадували про всю безодню і глибину її темного походження, мріяла про силу і небезпеку.

Всі ці елементи, як частини її душі, залишалися на своїх місцях, вивільняючи лише те, що було необхідне для подальшої боротьби. Вона зняла цей одяг і повісила його в шафу, одягнувши на себе більш простий, але зручний одяг, що дозволяв їй знову відчути себе звичайною людиною, а не королевою, що несе в собі весь світ.

Кора сіла на ліжко, притискаючи до себе книгу, яку принесла з собою. Вона відчувала важкість цього моменту — книга була не просто звичайним джерелом знань. Це був ключ до її минулого, до відповідей, які могли змінити все. Кора обережно відкрила книгу на першій сторінці і почала повільно гортати. Кожен розворот був заповнений стародавніми символами, які виглядали так, наче були написані самим часом. Вони спліталися у складні комбінації, що важко було зрозуміти на перший погляд.

Вона зупинилася на одному із розворотів, де символи були складнішими за інші. Кора вдивлялася в них, і хотіла зрозуміти, що вони означають. Кожен знак був важким, як камінь, і вона відчувала, що вони містять щось важливе, але не могла вловити суті.

Зітхнувши, Кора запитала в темряві кімнати, що здавалася ще тихішою в цей момент:

— Як зрозуміти всі ці символи?

Відповіді не було, тільки шелест сторінок і тихе бризкання вітру за вікном. Вона повернула ще кілька сторінок і знову зупинилася на одному з малюнків. Символи почали здаватися їй знайомими, але вона не могла згадати, де саме їх бачила.

З кожним гортанням книги її бажання зрозуміти все глибше і глибше зростало, адже ці символи, безсумнівно, були важливими для її майбутнього.

Кора продовжувала гортати книгу, але жоден символ не став зрозумілішим. Вона відчула, як безліч думок обертаються в її голові, намагаючись зібрати все воєдино. Однак кожен новий розворот лише заглиблював її в хаос, ускладнюючи пошук відповідей.

В її голові звучав голос Естеліни, якого вона раптом згадала: "Ти повинна звернутись до цієї книги, вона дасть тобі ключ до розуміння". І все ж, Кора відчувала себе все більш заплутаною. Вона зрозуміла, що просто читати цю книгу недостатньо, щось більше було потрібно, щоб розкрити її таємниці.

В один момент вона помітила щось незвичне в одному з символів — він блищав, наче живий. Вона провела пальцем по ньому, і на мить відчула, як магія, прихована в ньому, проходить крізь її тіло. Серце прискорилося, а її рука почала мимоволі вести її далі по книзі.

Тоді книга ніби сама відкрилася на новому розвороті. Кора побачила зображення, яке стало для неї яснішим: це був знак, який представляв дві половини — світло і темряву. Під ним, на наступній сторінці, була написана фраза:

«Той, хто об’єднає обидва світи, повинен знайти баланс між ними, або ж один поглине інший.»

Кора нахилила голову, дивлячись на ці слова. Щось в їхньому змісті відгукувалося в її душі, ніби ці слова належали їй, і їй було призначено знайти цей баланс.

Вона запитала сама себе: "Як мені знайти цей баланс? І чому ці символи так важливі?"

Раптом з її думок вирвалась відповідь, яка приголомшила її. Це не була просто книга. Це була частина її самого існування, частина її сили, яка ще не пробудилася повністю. І символи на цих сторінках — це були знаки, що вказували їй шлях до розуміння її долі.

Потрібно було просто довіритися цьому процесу, дозволити собі бути частиною цієї історії.