Розділ 28 «Найкраще, що зі мною трапилося»

Рома

Моє життя було цілком звичайним. Я народився в успішній, люблячій родині, мав багато друзів, був популярним серед дівчат. І їх у мене справді було чимало. Я не замислювався над серйозними стосунками — мене влаштовували швидкоплинні зустрічі. Поки не з’явилася вона. Світла та ніжна дівчина Поліна. Вона перевернула моє життя з ніг на голову.

Все почалося з дурної суперечки. У нас із Санею була гра — ми обирали один одному дівчину, і встановлювали термін, за який та мала опинитися в ліжку. Винагороди були різні: курсова, гроші, чи просто дорогий алкоголь. Перемагав той, хто першим “спокушав” обрану дівчину. Для нас це була розвага. Дівчатам ніхто не обіцяв золотих гір чи одруження, все було чесно.  Мабуть. Ми сприймали це як розвагу. Навіть не думали, що можемо зробити комусь боляче. Тепер розумію — це було по-дурному. Дитячий максималізм? Азарт? Марнославство? Не знаю. Тим більше, що з дівчатами в мене і так ніколи не було проблем. До сина ректора самі в чергу ставали. Як, наприклад, Ілона — буквально висіла на мені. З нею ми мали інтим найчастіше, хоча зазвичай з іншими дівчатами все обмежувалося одним-двома разами. І пізніше я про це пожалкував. Вона чомусь вирішила, що ми пара. Не знаю, чи то було кохання з її боку — гроші її точно не цікавили, сім’я в неї заможна. Можливо це просто бажання володіти мною. 

І от якось Саня показує мені на тендітну білявку. Я її бачив раніше кілька разів в університеті — гарна, але ніколи не заговорював. А тут — гра почалася.

Після першої ж розмови я зрозумів, що легко не буде. Поліна — не з тих, хто поведеcя на пару гарних фраз. Вона гостра на язик та вперта. І виглядає при цьому, як янгол. Довге світле волосся, великі блакитні очі, пухкі губи, акуратний носик. Струнка, невисока, поруч зі мною здавалася ще більш тендітною. Я зрозумів, що два тижні — замало, щоб звабити таку норовливу дівчинку, тож збільшив термін. Саня, у відповідь, підвищив ставку: якщо програю — пишу йому дипломну. Це була серйозна гра, але я ж не програвав, тому погодився.

Почав діяти. Але вперше в житті все пішло не за сценарієм. Після кількох спроб, які зазвичай спрацьовували, я зрозумів: Поліна інша. І почуття, які вона викликала в мені теж інші. Мені хотілося не просто переспати з нею. У мене зʼявилося бажання завойовувати, захищати та тішити її. 

Я почав допомагати, приносити перекуси, вирішив проблему з рефератом. Для мене це була дрібниця, а для неї приємність. Її викладач — мій дядько. Так, Вовк Максим Іванович мій рідний дядько, але ми маємо різні прізвища. Моя бабуся доволі цікава жінка. Вона тричі була у шлюбі й у кожному мала сина. 
Я домовився з ним, але просто забути про реферат він не погодився. Сказав: сам напиши. І написав. Уперше в житті сидів над чужою роботою всю ніч. І мені це навіть сподобалось. Бо це було для Поліни.

Вона була не просто гарною. Поліна — розумна, талановита, найкраща на курсі, староста, активістка. В ній було все, що раніше не приваблювало мене в дівчатах. Мені все одно було чи є в дівчини мізки і чи є про що поговорити, мене цікавило зовсім інше. Але не цього разу. З нею хотілося говорити годинами, дивитися, як вона посміхається, як хмуриться, як прикушує нижню губу, коли зосереджена.

Я почав придумувати побачення. Чого не робив раніше. Загалом з Поліною в мене багато чого було вперше і це так дивно.

Перший поцілунок з Поліною був вибухом феєрверків. Від нього був вогонь по всьому тілу. Її губи м’які, теплі. Вона відповідала боязко, невпевнено. Я ледве втримався, щоб не злякати її. Вона ніжна й водночас така шалено пристрасна. Я божеволів від кожного дотику.

І все закрутилося так, що я незчувся коли прикипів до неї.  Я сумував, коли її не бачив. Наші зустрічі наповнювали мене. Хотілося ще. Хотілося бути поруч.

Потім познайомив її з друзями — вперше в житті. Олег і Христя прийняли її добре. А от Ілона… Весь вечір отруювала атмосферу, принижувала Поліну, натякала на наші стосунки. Мені було огидно. Я не розумів, як взагалі міг із нею бути. Пізніше, звичайно, я поговорив з нею та дав зрозуміти, що її поведінка не припустима. 

Не знаю, коли саме я закохався. Але усвідомив це тоді, коли вона плакала в моїх обіймах. Хотілося закрити її від усього світу. Я пригорнув її і вже не хотів відпускати. Саме тоді вирішив, що час припиняти цю гру.

Я віддав Санькові дипломну. Написати її було непросто, на фірмі були проблеми, але я не міг тягнути. Він мовчки взяв її і йому було байдуже, що спір завершено. Головне, що він переміг. 

Після цього я розповів усе Олегу. Він мій найкращий друг і я завжди звертався за порадою, але Олег сказав доволі очевидні слова: «Розкажи їй усе. Проси пробачення. Стань на коліна. Бо втратиш». І я знав — він правий. Я хотів сказати. Справді хотів, але боявся. Страшенно боявся її втратити, я просто більше не уявляв свого життя без неї. Тож я мовчав, як останній боягуз. 

По суті, суперечка тривала лише кілька тижнів, і вже наступний місяць, який ми провели разом, я був з Поліною точно не через неї. Та, якщо чесно, я не впевнений, що взагалі робив для Полі щось лише через спір. З часом я усвідомив, що вона зачепила мене з першої зустрічі, і в мене просто не було жодного шансу не закохатися в неї.

Цей місяць став найкращим у моєму житті. Навіть попри втому, шалене навантаження на роботі й постійну метушню, на душі було легко та спокійно. Бо вона була поруч.

Коли нарешті зʼявився вільний час, я вирішив організувати нам невеликий відпочинок. Ми поїхали на дачу. Хотілося декілька днів провести тільки вдвох. Чесно кажучи, я не надто розраховував на секс. Безумовно, я хотів її, шалено хотів, але розумів, надмірним напором можу налякати Польку. Кожного разу, коли цілував її, мені зривало дах. Я ледь стримував себе, щоб не перейти межу, яку вона поки ще не була готова перетнути. Але наш перший секс стався саме там на дачі. І це було неймовірно. Вона так чуттєва, ніжна та пристрасна, що я втрачав голову. Її реакції на мої дотики, її тихі, солодкі стогони, її довіра — все це зводило мене з розуму. Я намагався бути обережним, ніжним, не нашкодити їй, бо це було для неї вперше. І це тільки додавало глибини кожному моменту.