Тінь Нескінченності

Розділ 1. Струни Гармонії Частина 1.

Дві постаті в темно-синіх плащах неквапливо йшли вузькою стежкою до невеликого гаю. Стояв зовсім ранній ранок. Густий туман молочною імлою стелився по травах, збираючись на стеблах у важкі прозорі краплі роси. Світ навколо ще спав, і лише на самому краю неба забринів ніжний світанок.

У гаю мандрівники зупинилися біля великої білястої мембрани, що висіла просто в повітрі. Це було їхнє улюблене місце. Присунувши напівзогнилу колоду, вони сіли поруч і скинули каптури. Молода, неймовірно красива дівчина повернулася до свого супутника. Чоловік зняв із плеча арбалет і обережно прихилив його до колоди.

— Сьогодні якось зовсім тихо… — тихо сказала дівчина, вслухаючись у ранкову тишу.

— Так, осінь скоро, — відповів чоловік, примружившись. — Уже цей запах витає в повітрі.

Він глибоко вдихнув, насолоджуючись прохолодою:

— Скоро підемо по гриби. На зиму насушу, буду тобі супи варити.

— Цієї страви я ще не пробувала, — усміхнулася дівчина, поправляючи пасмо, що вибилося. — Але так цікаво: що означає «збирати гриби»? І хто вони взагалі такі — ці твої гриби?

— Люба, я все тобі покажу, — тепло відповів хлопець.

— Калесе… А може, сьогодні пополювати, га? — Дівчина благально подивилася на нього. — Ну не можу я вже цю гидоту із синтезатора їсти! Навіть схудла…

— Як схудла?! Куди схудла?! — миттєво вигукнув Калес, округливши очі. — Не треба територію любові скорочувати, Аонаро! Я тобі дам «схудла»!

— Ну от я й прошу: пополюй! — засміялася Аонара. — А я в лабораторії, до речі, перегінний апарат зробила. Буде цей… як його… алкоголь! Міцний.

— Ага, долучаєшся до культури! — розреготався Калес.

— Гидота цей твій алкоголь, — зморщила витончений носик Аонара. — Але для деяких дослідників у лабораторії знадобиться.

— Я настоянку зроблю, — ухмильнувся Калес.

Він підвівся з колоди й звичним рухом намалював пальцем на білястій поверхні мембрани свій особистий знак. По полотну пробігла червона хвиля, і поверхня стала прозорою. Перед ними у всій своїй величі відкрився Орнамент Реальностей, що жив своїм таємничим життям.

Калес знову опустився на колоду й ніжно обійняв дівчину за плечі.

— Краса… — тихо сказав він. — Особливо коли в Субстраті стало більше енергії.

— Так, сестри стараються, — кивнула Аонара.

Орнамент жив і ріс просто на очах. Джгути незліченної кількості реальностей спліталися у вигадливі візерунки, наповнюючи безмежний Інтер-Сферум магічним бурштиновим світлом.

— О, дивись, знову хтось повірив, що він бог! — Калес ухмильнувся, вказуючи пальцем на крихітну чорну вирву щойно зародженої Хроно-бурі. — Ну, цю козявку я швидко приберу.

— Он, дивись: сестри захопилися. Так близько, що можуть стати паралельними світами… — Аонара вказала на дві тісно переплетені нитки молодих реальностей.

— Ну і нехай! Паралельні світи — це цікаво, — знизав плечима хлопець. — Різноманіття — це добре.

— Ну звичайно, розумнику! А потім цілі галактики божеволіють, бачачи своїх двійників. Ні, це треба виправити!

Дівчина дістала з глибокої кишені плаща гнучкий екран, згорнутий у тонку трубку. Розгорнувши його на колінах, вона швидко накидала стилусом якісь позначки.

— А ти тепер наче головна в сестер, так? — з цікавістю запитав Калес.

— Ну… не зовсім, — похитала головою Аонара, трохи зніяковівши. — Напевно, просто як сполучна ланка. Сестри дуже вдячні тобі та союзникам за те, що Зорх Арн пішов у небуття.

— Ех, шкода, що всі все забули! — із награною тугою зітхнув Калес. — Які були спогади!

— Ну звичайно! Бійня вселенського масштабу — це в нього «спогади»! — саркастично сказала Аонара, згортаючи екран у трубку. — Скажи спасибі, що Хатхара все пам'ятає. Ходімо, сонце вже підіймається.

— Ну, ходімо… — з кректанням промовив Калес, підводячись із колоди й розминаючи затерплу спину.

Намалювавши символ, він погасив вікно і з арбалетом напереваги рушив углиб гаю. Сповільнивши крок біля узлісся, Калес підняв долоню, даючи зрозуміти Аонарі, щоб вона залишалася на місці. Дівчина застигла, наче статуя, пильно спостерігаючи за супутником.

Калес уважно вдивився вперед — туди, де густа трава доходила майже до пояса, — і плавно звів арбалет.

— Ей! — голосно крикнув він у ранкову тишу.

Від його крику з трави, ляскаючи крилами, стрімко злетіли дві великі птахи. Пролунав сухий клац тятиви. Стріла точно вразила одну з них у повітрі, наскрізь прибивши до стовбура дерева, що стояло неподалік.

— Обід! — радісно вигукнула Аонара, плескаючи в долоні.

— Так, люба! Я здобувач! — із гордо піднятим підборіддям заявив Калес, прямуючи за здобиччю.

Велику птицю спритно запакували в щільний охолоджувальний мішок. Пройшовши гай наскрізь, вони вийшли до великого поля, зарослого густими, пряно пахучими травами. Над ними на легкому вітерці ширяли сотні менших мембран. Не зупиняючись і ловлячи перші промені ще теплого літнього сонця, Калес і Аонара пішли стежкою до будинку, що стояв на вершині пагорба.

Хлопець притримав перед дівчиною хвіртку, яка відгукнулася неприємним ріжучим скрипом.

— Та коли ж я її вже змащу… — тихо пробурмотів він собі під ніс.

Аонара мовчки дістала з кишені маленький скляний флакончик і простягнула йому:

— Мастило. Водовідштовхувальне. Сама зробила, — усміхнулася вона.

— Ну от, на тобі… — розвів руками хлопець, приймаючи флакон. — Іди додому, люба.

— Калесе, я…

— Іди, люба, додому… Ні слова! Жодного! — піднявши вказівний палець угору, з демонстративною суворістю перебив її хлопець.

Дівчина голосно розсміялася й пішла доріжкою до ґанку.

— Ну от, дочекався, бовдуре… — промовив Калес сам до себе, нахиляючись над скрипучими завісами.

Відімкнувши великий навісний замок, Аонара увійшла в прохолодну тишу будинку. Вона швидко підкинула сухих дров у піч і поставила важкий мідний чайник. Це вона наполягла, щоб поруч з електричною плитою Калес виклав справжню кам'яну піч і камін у кутку кімнати: надто вже їй подобалося дивитися на тихий вогонь і відчувати живе, трепетне тепло.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше