Розділ 23

Ось уже й о 23:00. Ми зайшли зі свій літак. Як тільки ми сіли на свої місця по моєму тілу, пробігло мільйон мурашок. Я змалку боюся висоти.

— Не хвилюйся, усе буде добре, — прошепотів мені на вухо Ісаєв і поцілував мене. Хотілося б вірити, що так буде. Але йому я лише кивнула головою і мило посміхнулася.

— Шановні пасажири, просимо вас пристебнутися ременями, — повідомила стюардеса і всі слухняно виконали це. Раптом я відчула, що літак рушив із місця і ось ми вже в повітрі. Нам трапилося місце біля вікна. Подивившись вниз я побачила розкішний вигляд на нічне місто. Від замилування я не могла відірвати очей. Я завжди мріяла подивитися у вікно літака, але мій страх не давав мені цього. За кілька хвилин я звикла і просто заснула. Прокинулась я колись на дворі вже було ясно. Я вирішила зробити фото. Я виклала її з підписом «Клянуся, коли вперше я тебе зустріла, я навіть не думала, наскільки багато ти для мене будеш означати».

Я подивилася у вікно й побачила розкішний вид на острів. Там було дуже гарно. Здається, ще трохи й ми будемо на місці.

За кілька хвилин стюардеса сказала:

— Пристебніть ремені безпеки, літак іде на посадку.

Пасажири це слухняно зробили.

Через кілька хвилин літак почав спускатися і по моєму тілу знову пробігло мільйон мурашок. Я міцно стиснула руку Андрія, він своєю чергою посміхнувся.

Посадка літака пройшла вдало. Ми зійшли з нього й попрямували на вихід з аеропорту, де нас чекало таксі. Ми приїхали до готелю. Нас заселили в номер і Андрій відразу впав на ліжко й заснув. Я спати зовсім не хотіла. Тому я пішла на ресепшн і запитала номер телефону, де можна замовити кульки цифрами з доставкою. Мені сказали номер, я подякувала їм і пішла дзвонити. Мені сказали, що кульки доставлять за годину. Чудово. У мене був ще час, тому я пішла магазинами і прикупила ще кілька подарунків для хлопця. Надворі було неможливо красиво й тепло.

Коли я прийшла до готелю, у мене задзвонив телефон і мені сказали, що кур’єр уже чекає на мене в готелі. Я зайшла в готель і мені віддали мої кульки. Далі я пішла в номер і розставила ці кульки. Також на ресепшені я попросила накрити нам столик у номері, на що вони погодилися.

За годину в нас у номері стояв столик із чудовою їжею та шампанським. За півгодини прокинувся Андрій і він був приємно вражений.

— З Днем народження тебе! — заспівала я.

На обличчі в хлопця засяяла посмішка.

— Спасибі тобі велике! — Сказав він і поцілував мене в губи. — Як ти все встигла? — спитав він.

— Сикрет фірмі, — сказала я і хитро посміхнулася.

— І який же? — Посмішка не сходила з його обличчя і він притягнув мене ближче.

— А тобі все так треба знати.

— Довірюся своїй леді, а тепер я не проти поїсти.

Ми сіли за стіл і Андрій налив шампанського в склянки.

— За тебе, коханий! — сказала я і ми цокнулись. Хлопець усміхнувся, і ми випили. Потім ми ще довго сиділи, говорили та їли.

У годин так 12 ночі ми пішли спати.

Пізніше

Ми сиділи на березі океану й дивилися на захід сонця. Він заворожував. Тут дуже красиво. Коли біля нас проходив якийсь хлопець, ми попросили, щоб той сфотографував нас на тлі заходу сонця. Фото вийшло дуже красивим та Андрій виклав його собі в інстаграм за підписом

«Вона була такою смішною, щоразу кричала «не пробачу», але її добре серце не могло довго тримати зла. За це я її і полюбив, за серце, за доброту».

І це так мило, що я ледве стримувала сльози. Пізніше ми ще довго гуляли берегом. Ось що головне, йти разом та розмовляти. І не важливо, про що, головне разом.