Розділ 20

Прокинулася я від дикого стуку дощу у вікна. Та і при тому голова дуже боліла. Біля себе я не виявила нікого. Взявши до рук телефон я побачила 2 повідомлення від Асі та 1 від Андрія. Спершу я прочитала від Андрія.

«Аліска, доброго ранку! Не став тебе будити. Сніданок на кухні, таблетка від голови й мінералка там же. Люблю тебе! Вдалого дня!»

Я посміхнулася і на душі стало тепло. Але мій головний біль не давав мені спокою. Подивившись на дату в календарі, я трохи офігела. Весілля Асі ми святкували 11 жовтня, сьогодні вже 13. Нормально так відсвяткували. Але ще я згадала, що через 2 дні моє день народження, а через 3 у Андрія. Далі я перевірила повідомлення від Асі. Вона запитувала як дісталися та, що вони вже збирають речі летіти.

Я ще трохи полежала й пішла на кухню, тому що моя голова й мій живіт не давали мені спокою.

Я випила пігулку й сіла їсти. Андрій приготував неймовірно смачні оладки з медом та шматочками персика. Так, як я прокинулася дуже рано, то в мене було ще багато часу до початку пар. Я пішла у ванну та зробила всі водні процедури, потім я підібрала собі одяг та вийшла з дому. Легкою ходою я попрямувала в бік університету. Там я зустрілася з Катею та Сашком і разом пішли на пари.

Пари пройшли дуже нудно та довго. Не можу зрозуміти, чому мені в школі не сиділося і швидше хотілося піти з неї, а зараз я розумію, що краще я сиділа б у школі. Після пар я пішла додому, узяла гроші й пішла магазинами в пошуках подарунка Андрію. Я дуже довго й нудно блукала торговим центром. Але все ж таки я придивилася крутий годинник. Я не довго думаючи купила їх і задоволена пішла додому. Як тільки я підійшла до будинку, то побачила, що приїхав Андрій. Побачивши його, я відразу ж побігла на зустріч. Я була дуже рада його бачити.

— Привіт! — сказав він.

— Привіт, — відповіла я, і ми поцілувалися.

Потім ми рушили додому. Там я приготувала вечерю і ми поїли.

Після смачної їжі ми пішли до спальні.

— Андрію, — сказала я.

— Що? — Відповів він, перебираючи моє волосся.

— Ти не забув, що через 3 дні в тебе день народження?

— Ні, а так само я пам’ятаю, що через 2 твоє, — сказав він і поцілував мене. — А ще я хотів тобі запропонувати жити в мене. Щоб ми бачилися щодня. Ти як, не проти?

— Ти зараз серйозно?

— На повному серйозі, — відповів мені хлопець.

— Звісно, ​​я згодна, — відповіла я і поцілувала його.

— Тож завтра зранку зберемо твої речі та переїмо. А зараз уже пізно, так що треба спати! — відповів Андрій і повалив мене на ліжко. — Я люблю тебе!

— І я тебе! — Сказала я обійнявши хлопця.