Розділ 16

Коли ми були п’яні в мотлох, Андрій включив музику на весь будинок і ми почали танцювати. Нам було дуже весело і я розуміла, що ось, він мій чоловік. Крила мені подарував Юра, саме він був моїм першим хлопцем, а ось Андрій уже вчить літати. Може, він і не зі мною, але його я люблю по-справжньому.

Раптом заграв медляк. Андрій запросив мене на танець. Він ніжно взяв мене за талію. Я у свою чергу поклала йому руку на плече. Пізніше я так само поклала голову йому на плече. Ми танцювали медляк і я зовсім не хотіла, щоб цей момент закінчувався.

— Аліс, — тихо сказав Андрій мені на вухо.

— Що? — відповіла я.

— Я давно хотів тобі сказати, що, — сказав Андрій і моє серце зупинилося. По тілу пробігли мурашки й живіт наповнили метелики.

— Ти можеш мене підтримати та зрозуміти. З тобою весело. Я можу бути звичайним хлопцем Андрієм, а не бізнесменом Ісаєвим Андрієм Васильовичем. Я дуже вдячний долі, що саме ти зіткнулася зі мною біля магазину, що саме ти брала в мене інтерв’ю. Я вдячний долі за таку подругу. Спасибі тобі за все.

Люди завжди говорять правду. Ну от і він сказав мені правду. А я вже розмріялася.

— І тобі дякую за все, Андрій. Просто за все. — Сказала я і обняла його.

Пізніше ми грали хованки в будинку і просто лежали та розмовляли про життя.

— До речі, в Асі скоро весілля. Я буду подругою нареченої, — сказала я. — І, я хочу запросити тебе піти разом зі мною на весілля.

— Це чудово, але я навіть не знаю. Якщо Ася буде не проти то я згоден, — відповів мені Андрій.

— Та ні. Аська хороша. Давай я завтра вас познайомлю.

— Давай.

Ми ще трохи полежали на дивані й пішли спати. Сьогодні я не їхала додому, так, як Андрій був п’яний, а викликати таксі і їхати додому було пізно й дорого. Тому я залишилася ночувати в Ісаєва. Тільки в окремій кімнаті. Я знала, що рано чи пізно в мене все буде добре.