Розділ 13

Минуло 2 місяці

За ці два місяці ми з Андрієм дуже зблизилися. Він довіряє мені все так само як і я йому. Але останнім часом я помітила, що починаю закохуватися в нього. Ось просто так. Я довго не могла когось покохати, а тут. Але зізнаватись я не поспішаю. Раптом це все не взаємно і я тільки зіпсую дружбу.

Сьогодні ми повинні їхати в аквапарк. Я взяла купальник і рушник і стала чекати на Андрія. Через кілька хвилин він приїхав і зайшов у квартиру.

- Аліса.

- Так, йду, - сказала я і ми вийшли з квартири і попрямували в аквапарк. Коли ми приїхали я пішла переодягатися.

Переодягнувшись ми з Андрієм пішли кататися на водних гірках. Було дуже весело. Так само ми плавали в басейні. Я мало не втопила Ісаєва. Після того, як я хотіла втопити його, відразу ж почала відпливати від нього.

- Аліса, я все одно тебе зловлю, - кричав Андрій коли я вже вилізла з басейну. 

Я голосно сміялася. Люди дивилися на нас як на хворих. Але раптом я обернулася, як мене хтось вистачає за ноги і закидає на плече. По татуювання я зрозуміла, що це Андрій.

- Що Іванова попалася?

- Ісаєв, відпусти мене, - я почала бити його руками по спині. Але від моїх ударів йому було не боляче.

Він поніс мене в кафе, яке було в аквапарку. Ми сіли за столик і замовили поїсти.

- Як там у тебе справи? Що нового? Хлопця знайшла? - став розпитувати мене Андрій.

- Справи нормально. Думаю вже готуватися до нового навчального року в університеті. Хлопця не знайшла. Дівчину напевно знайшов?! - сказала я з усмішкою і подивилася на хлопця.

- Так, у мене що нового може бути. Робота, будинок, друзі. Бізнес просувається. Гроші йдуть. А ось дівчину на прикметі є. Аня звуть. Пам'ятаєш я розповідав що познайомився на зустрічі з нею.

- Угу, - сказала я і відкусила морозиво.

- Так ось, ми з нею довгий час спілкувалися. Аліс, я зрозумів що закохався, - сказав Андрій. 

У мене всередині все обірвалось.

- Андрію, вітаю. А вона то знає, що ти її любиш?

- Ні. Але я збираюся сказати.

- Нехай щастить. Щиро сподіваюся, що у вас все скластися, - сказала я і обняла хлопця.

- Спасибі. Я теж, - сказав він і обійняв мене у відповідь.

Після ми поїли і ще годину покаталися на гірках. У мене зовсім не було настрою. Але я не показувала цього.

Пізніше Андрій відвіз мене додому. Ми попрощалися і він поїхав до Ані. Я зайшла в квартиру і в мене на очі відразу ж навернулися сльози. Я розуміла, що сльози мені не допоможуть, але я не могла стримувати їх. Боляче усвідомлювати те, що ти не зможеш бути поряд з коханою людиною…

Якщо вам подобаються мої короткі романи, будь-ласочка поставте зірочку. Вам не важко, мені приємно. Також ділиться своїми думками в коментарях, я буду більше бачити помилки.

Щоб відслідковувати новинки, тисніть відстежувати автора. Усіх цьомкаю с: