Розділ 11

Вранці я прокинулася від промінчиків сонця. У мене дуже боліла голова. Я встала з ліжка, ледве перебираючи ногами, усе через напої. Я легенько штовхнула Ісаєва ногою і він прокинувся.

— Що? Де це я? — став питати Ісаєв.

— Ти в мене у квартирі. Ти пам’ятаєш, що вчора було?

— Пам’ятаю тільки те, що дав по обличчю твоєму, як я зрозумів колишньому, і те, що ми пили. Дуже багато пили, — сказав Андрій і почухав потилицю.

— Капець, ти повинен будеш мені допомогти прибрати. Не одна я тут свинячила.

— Так точно, капітан. Але спочатку потрібно поїсти, — сказав Андрій і пішов на кухню, я пішла за ним.

Після того, як ми поїли, ми пішли прибирати квартиру.

— Я так зрозумів, ми тепер друзі? — запитав Ісаєв і підняв одну брову.

— Нуу, я була б не проти дружити з тобою. А ось, як ти, не знаю, — сказала я і почала збирати пляшки по квартирі.

— Я теж не проти. Друзі? — запитав він і простяг руку.

— Ага, — відповіла я і ми потиснули один одному руку, як уклали договір.

Після того, як ми забрали щось упали на диван стомлені.

— Поїхали до мене, а тоді покатаємось Києвом. Ти як? — спитав Андрій і подивився на мене

— Давай. Тільки я переодягнусь.

— Добре я чекаю.

Я пішла переодягатися. Поки я шукала, що одягнути щось задумалася про Юру, про те, як мені було з ним добре і про те, як він просто кинув пеня заради роботи в Німеччині. І знаєте, я зрозуміла, що минуле це минуле, треба йти далі й жити справжнім, хоч би, як складно мені не було.

— Аліїс, ти довго ще там? — крикнув Андрій тим самим перервав мої думки.

— Зараз, уже йду. — крикнула я і взяла в руки чорні джинси і просто білу футболку. Одягнувшись я спустилася вниз і взула конверси.

— Ну що, поїхали до тебе.

— Поїхали, — сказав Андрій і відчинив двері в під’їзд. — Мадемуазель, проходьте. — сказав він і я засміялася.

Ми під’їхали до шикарного будинку. Як я зрозуміла, то це будинок Андрія. Коли ми зайшли в будинок він був величезний.

— Як же мені подобається твій будинок, -сказала я і подивилася на хлопця.

Він почухав потилицю і збентежено посміхнувся.

— Спасибі, — сказав він. — Пішли за мною.

Ми зайшли у велику та розкішну кімнату. Мабуть, це був зал.

— Почекай мене тут, я переодягнуся і візьму ключі від машини.

-Добре.

Через кілька хвилин Андрій спустився. Він був також у чорних джинсах і чисто білій футболці.

— Поїхали розважатися, — сказав він.

— Поїхали.

Ми вийшли з дому й попрямували в гараж. Він автоматично відкрився і я побачила розкішний, чорний джип. У мене впала щелепа.

— Подобається? — Запитав хлопець, побачивши мій вираз обличчя.

— Дуже.

— Сідай.

Ми сіли в машину. У ній так зручно. Андрій завів машину й ми рушили в дорогу. Приїхали ми в парк атракціонів і я відразу ж захотіла солодкої вати. Андрій мені природно купив її. Коли ми гуляли я вирішила записати відео в інстаграм, але так щоб не було видно обличчя Ісаєва. Я кинула його у свій інстаграм за підписом «Дякую за чудові дні. Ніколи не забуду.

Пізніше ми каталися на колесі огляду. Ми бігали по парку і виселилися. З Андрієм я зовсім забула, що мене кинув Юра і, як плакала за ним. Ми радіти життю.

Ми вже вирішили покатати по місту. Це було неймовірне чуство кататися на машині по нічному Києву.

О 3 годині Андрій привіз мене додому. Ми попрощалися і я пішла, а він поїхав додому.

Я зайшла у квартиру й заснула прямо на дивані. В одязі та взутті. Це був незабутній день.

Якщо вам подобаються мої короткі романи, будь-ласочка поставте зірочку. Вам не важко, мені приємно. Також ділиться своїми думками в коментарях, я буду більше бачити помилки.

Щоб відслідковувати новинки, тисніть відстежувати автора. Усіх цьомкаю с: