Розділ 10

До кімнати зайшов Юрко з речами в руках. Ми з Андрієм не звертали на нього уваги й далі лежали на підлозі і сміялися. Від випитого алкоголю нам зовсім не хотілося плакати.

— Швидко ти мені заміну знайшла, — сказав Юра й посміхнувся.

— Агов, ти акуратніше з нею. Ти сам її покинув, — сказав Андрій і сів на диван.

— А ти хто такий щоб мені вказувати, як із нею звертатися, — мовив Юра й почав до мене підходити.

Я швидко зреагувала й побігла до Андрія й сіла за ним.Юрко попрямував до нас і взяв мене за руку потягнув до себе.

— Відпусти її, — сказав Андрій і підвівся.

— А то що? — Запитав хлопець із хитрою усмішкою і притиснув мене до себе.

Я почала смикатися, але Юра був сильніший за мене й нічого не виходило. Андрій підійшов до хлопця і вдарив по обличчю. Юра відпустив мене і схопився за носа. Далі Андрій узяв його за шию і вивів із квартири.

— Щоб я тебе тут не бачив. Ще раз полізеш із тобою будуть розмовляти інші люди, — сказав Андрій і зачинив двері.

На східцях я почула крики Юри, і чітко я розчула, що він крикнув… Не хочу уточнювати. Мені стало дуже боляче чути це від людини, яку я любила всім серцем. На мої очі відразу ж наринули сльози і я побігла в кімнату, закрилася й почала плакати.

— Аліс, Аліса. Відкрий, а то інакше я виб’ю двері, — стукав у двері Андрій.

Я не хотіла щоб він вибивав двері й тому відчинила.

— Не плач через цього виродка. Він не вартий твоїх сліз, чуєш, — сказав мені Ісаєв.

Я кивнула головою і він ще сильніше мене притис до себе.

Згодом Андрій знову ходив у магазин і купив ще напоїв. І ми знову випили. Бухі в мотлох ми пішли спати…

Якщо вам подобаються мої короткі романи, будь-ласочка поставте зірочку. Вам не важко, мені приємно. Також ділиться своїми думками в коментарях, я буду більше бачити помилки.

Щоб відслідковувати новинки, тисніть відстежувати автора. Усіх цьомкаю с: