Розділ 7

Ранок. Прокинулася я від гучного удару грому. Я дуже боюся блискавки тому відразу ж притулилася до Юри, він у свою чергу обійняв мене. Я дуже часто підскакувала від блискавки, але з часом звикла. Коли Юра прокинувся, він сидів у телефоні й дуже уважно щось читав.

О 8:30 ми були готові виходити з дому. На вулиці світило сонечко і співали пташки. На землі були калюжі. Навколо пахло свіжістю та дощем.

Ми з хлопцем швидко дійшли до університету. Юра вже останній рік навчався, тому в нього скоро випускний і вони ретельно готуватимуться до нього. Коли ми зайшли на двір університету кожен пішов до своїх однокурсників.

Ми з дівчатами трохи поговорили і продзвенів дзвінок на пару.

На журналістиці ми представляли своє інтерв’ю й нам за них ставили оцінки. Ну от і прийшла моя черга. Я вийшла на середину і включила своє інтерв’ю на диктофоні. Після його прослуховування викладач викликав ще кількох людей. У кінці він сказав:

— Хлопці, інтерв’ю яке на мені, здається було найкращим і цікавим потрапить у журнал.

Усі занервували тому, що хотіли щоб саме їхнє інтерв’ю було в журналі. Мені, як і іншим хотілося цього.

— Тож, я не зміг вибрати одне. У журнал попадуть три інтерв’ю. Тільки журнали в кожного будуть різні. Олександра Бєлова, Ігор Пономаренко та Аліса Орлова. Ваші інтерв’ю були кращими цього місяця.

Моя усмішка була до вух. Я дуже рада, що в мене вийшло хороше інтерв’ю.

Після пар

Додому я пішла одна так як у Юри були ще справи. Якщо чесно, то останнім часом мені зовсім не подобається його поведінка. Аж надто дивний він. З цими думками я пішла додому.

Уже вдома я поїла й сіла вивчати матеріал на завтра.

Закінчила я майже пів 11 ночі. Я була дуже сильно втомлена і відразу ж заснула. Юра ще дивився свій фільм…