Розділ 7. Тіньова змова

Після того, як їхні серця на мить об’єдналися, реальність повернулася жорстко. Ліс більше не здавався прихистком — він став пасткою. Еліра відчула присутність сторонньої магії, темної і холодної, що проникала крізь стіни печери, немов тінь.
— Каель… — прошепотіла вона, тримаючись за його руку. — Тут хтось ще. Не наші перевертні.
Каель нахилився, його очі блищали в темряві.
— Я відчуваю це… Хтось слідкує за нами, хтось хитріший і сильніший, ніж я думав. Ця тінь… вона не просто ворог, вона планує щось більше.
Раптом з темряви з’явилася фігура — висока, у плащі, обличчя приховане каптуром. В її руках сяяв амулет, який відбивав світло Серця Лісу.
— Еліра, Каель… — пролунав холодний голос, який пробрався крізь печеру. — Ви думаєте, що ваша гра — лише ваша? Вона давно контролюється тими, хто стоїть у тіні.
— Хто ти? — спитала Еліра, тримаючи магію під контролем. — Покажися!
— Я той, хто рухає всіма кроками у вашому світі, — сказав незнайомець, відкидаючи каптур. — І якщо ви не будете слухатися, ліс і ваші життя опиняться під моєю владою.
Каель стиснув зуби, відчуваючи, як лють і страх змішуються з новим почуттям — коханням до Еліри.
— Ми не боїмося тебе, — промовив він, — і навіть якщо ти сильний, ми з Елірою разом станемо твоїм кінцем.
Незнайомець усміхнувся.
— О, ви думаєте, що можете довіряти один одному? — сказав він, і його слова прозвучали, як кинджали у спину. — А що, якщо один з вас приховує таємницю, що може зруйнувати іншого?
Еліра кинула погляд на Каеля. Він зустрів її очі, і вона відчула — він справді поряд, але чи можна довіряти навіть йому повністю? Інтрига глибшала: тіньова сила вела свою гру, а їхня довіра стала єдиним щитом проти загрози, що наближалася.
Ліс навколо затремтів від темної магії, а Серце Лісу почало битися швидше, відчуваючи наближення нового випробування. Вони знали: тепер не лише їхня любов, а й життя Місячного Лісу залежить від того, наскільки вони можуть довіряти один одному і чи зможуть об’єднати силу магії та кохання.