Розділ 8

Розділ 8

Ще з учорашнього вечора Айріс готували до сьогоднішнього святкування так, ніби від її появи на прийомі залежала доля всієї держави.

Почалося все з місіс Фрокен. Жінка належала до двійок Піє, їй було далеко за шістдесят, а її бліде виснажене обличчя, бездоганна постава й туго зібране сиве волосся мимоволі нагадували Айріс смерть у людській подобі.

— Тобі, дитя моє, ще багато чого доведеться навчитися, — заявила наставниця, щойно Айріс встигла сісти. — З того, що мені розповіли про твоє минуле, я зрозуміла, що про світські манери ти знаєш небагато. Але не хвилюйся, мені доводилося навчати й значно безнадійніших дівчат. Тож якщо уважно слухатимеш і виконуватимеш усе, що я кажу, до завтрашнього вечора ми принаймні зробимо так, щоб ти не осоромилася перед гостями. 

Айріс лише слухняно кивнула, вдаючи зацікавленість. Сперечатися з цією жінкою їй зовсім не хотілося. Особливо зважаючи на те, що попереду було ще кілька годин спільних мук. 

— Для початку займемося найнеобхіднішим: привітанням, поставою та вмінням підтримувати бесіду, — продовжила місіс Фрокен. — І запам’ятай, любонько: у вищому товаристві часом краще промовчати, ніж сказати зайве. Осоромивши себе, ти кинеш тінь на весь рід Крисе. Злі язики тільки й чекають на твій провал. Пані Діона взяла тебе під своє крило. Не розчаруй її. 

Наступні чотири години Айріс провела на твердому дерев’яному стільці, вислуховуючи нуднющу лекцію під назвою «Справжня леді. Як належить поводитися у вищому товаристві». 

Після виснажливої лекції настала черга танців. На превелике полегшення Айріс, займатися з нею зголосилася Сабріна. Після чотирьох годин майже без руху можливість нарешті підвестися й розім’яти затерплі ноги здавалася справжнім порятунком. 

Попри пізню годину, Айріс несподівано пожвавішала. Порівняно з виснажливими настановами місіс Фрокен танці здавалися справжнім задоволенням. Під легку музику вони із Сабріною раз по раз повторювали рухи, іноді збивалися й сміялися, тож час минав майже непомітно.

Щоправда, цих уроків Айріс потребувала значно менше, ніж гадала Сабріна. Матінка змалку навчала її всього, що належало знати дівчині з вищого товариства: як триматися перед знаттю, підтримувати бесіду й поводитися на прийомах. Придворні танці теж були їй добре знайомі. Тож Айріс доводилося ретельно приховувати свої вміння, час від часу навмисно збиватися з кроку й удавати, ніби потребує підказок Сабріни. 

Вранці підготовка продовжилася.

Цього разу за Айріс узялася Беатрікс разом із кількома дівчатами. Судячи з їхнього ентузіазму, до вечора вони мали намір перетворити її якщо не на справжній витвір мистецтва, то принаймні на щось дуже до нього близьке.

Айріс ніколи не була проти приємних процедур — навіть навпаки. Та вже за кілька годин вона почала всерйоз сумніватися, що сьогоднішні приготування взагалі колись закінчаться.

Почали з купалень.

Їх виявилося аж три.

У першу додали хвойну олію — для свіжості та здорового кольору шкіри. Потім настала черга цитрусових ароматів, які, за словами Трікс, мали додати Айріс сил і бадьорості перед довгим вечором. А от склад третьої купальні змусив її насторожитися.

— Іланг-іланг, — наче між іншим повідомила одна з дівчат. — Розслабляє і діє як афродизіак.

Айріс перевела погляд із неї на воду.

— Ні.

Після недовгих умовлянь вона все ж опинилася в купальні. 

Ще чого! Тільки чоловіків їй сьогодні бракувало приманювати на запах.

На жаль, трьома купальнями справа не обмежилася. Тіло Айріс вкрили якоюсь липкою ароматною сумішшю, призначення якої вона так і не зрозуміла, а потім знову відправили змивати з себе все це неподобство. Далі настала черга масок для обличчя та волосся. Жасминову для волосся Айріс принаймні дозволили обрати самій. Коли нарешті закінчилися тортури, Айріс із полегшенням вирішила, що найстрашніше вже позаду.

Як виявилося, зраділа вона зарано.

Попереду на неї чекали зачіска, макіяж і сукня.

На той момент, коли приготування майже добігли кінця, Айріс уже перестала запитувати, скільки ще залишилося, й мовчки дозволяла робити із собою все, що дівчата вважали за потрібне.

Нарешті Беатрікс відступила на кілька кроків і задоволено оглянула результат своєї роботи.

— Усе. Тепер можеш подивитися.

Айріс підвелася й підійшла до високого дзеркала.

На кілька секунд вона навіть втратила дар мови.

Варто було визнати: дівчата справді постаралися.

Для неї обрали довгу сукню насиченого червоного кольору без бретелей. Вона щільно облягала фігуру, підкреслюючи тонку талію та плавні вигини, а відкриті плечі й глибоке декольте робили вбрання значно сміливішим, ніж Айріс очікувала.  Та головним сюрпризом виявилися два високі розрізи з боків, що сягали майже стегон. Варто було їй зробити крок, як червона тканина розходилася, оголюючи ноги.

Айріс повільно повернулася перед дзеркалом і скептично підняла брову.

— І це ви називаєте сукнею? — пробурмотіла вона. — На тканині вирішили зекономити?

Беатрікс тихо розсміялася.

Волосся Айріс залишили повністю розпущеним. Каштанові пасма уклали великими м’якими хвилями, і тепер вони вільно спадали майже до талії. Макіяж зробили досить стриманим, лише злегка підкресливши очі, зате губи вкрили помадою того самого насиченого червоного відтінку, що й сукня.

Айріс ще раз оглянула своє відображення.

Виглядала вона добре.

Та що вже там — до біса добре.

Червоний їй безперечно пасував.

І все ж сьогоднішній образ був незвично сміливим навіть для неї. Відкриті плечі, червоні губи, розрізи, що з кожним кроком оголювали ноги…

Залишитися сьогодні непоміченою точно не вийде.

Саме цієї миті двері відчинилися, і до кімнати увійшла Сабріна.

— Ну нарешті! — задоволено протягнула вона, оглядаючи Айріс. — Зовсім інша річ.

— Якщо мене ще раз спробують запхати у ванну, я когось утоплю.